Глава 12

З того дня життя Ніколь прийняла зовсім непідвладний їй сценарій: відтепер за всіма її пересуваннями стежили і всюди супроводжували.

Поїздка до поліцейської дільниці підтвердила слова Даніеля. Ніколь була невтішна. Борошна совісті терзали її тепер щодня. Особливо після того, як вона побачилася з Анрі. Вигляд його викликав у дівчини переляк та шок. Переламані ребра, зламана щелепа, синці та садна. Він навіть не міг казати. Ніколь вважала, що вина за це лежала на ній, тому намагалася максимально допомогти справі, щоб покарати злочинців. Але толку було мало: хоч вона й дізналася чоловіка, який чіплявся до неї, але зовсім не пам'ятала того, що відбувається. Як виявилося, справу врятував свідок, яким став Даніель.

Коли він свідчив, Ніколь дізналася подробиці події. Даніель зателефонував Анрі майже одразу, як вони поїхали. Потім він чомусь сам приїхав у клуб і шукав їх там, ніби знав, що може статися. І встиг вчасно, щоб врятувати Ніколь, але все-таки спізнився допомогти Анрі. Хоча, як виявилося, самотужки дала відсіч двом нападникам, які врешті-решт втекли. А ґвалтівника особисто витягнув із машини й утримував до приїзду поліції.

Відтепер Даніель мав повне право керувати її життям, і вона прийняла це покарання як належне. У перші дні вони майже розмовляли. Він сердився на неї і відверто ігнорував. Ніколь розуміла його. Жити із ним стало ще одним серйозним випробуванням.

Щодня вона їздила з ним на роботу і назад. Протягом дня він дзвонив і цікавився, де вона і з ким, навіть якщо поруч стояв приставлений ним охоронець. Все це він робив із метою забезпечення її безпеки. Ніколь у цьому не сумнівалася і чесно відповідала. Це щонайменше, що вона могла зробити на знак подяки за свій порятунок.

Снідали та вечеряли вони завжди разом. Ніколь лише обідала одна. Це був її особистий час. З кастингами поки що довелося почекати. Їй постійно дзвонив агент та пропонував роботу, але вона відмовлялася. А як по-іншому? Даніель розсердиться, якщо дізнається, що вона провертає в нього за спиною. Та й як це зробити, якщо вони постійно разом.

Ніколь гірко посміхнулася. Раніше вона мріяла жити з ним та проводити весь вільний час. Тепер же мучилася. Вона бачила його щодня і неминуче звикала до постійної присутності, формальним дзвінкам. І це лякало її.

Як вона не намагалася, а серце щоразу прискорено стукало, коли він мовчки дивився на неї. І в цьому погляді було важко розглянути його емоції, але вона хотіла думати, що Даніель мріє про неї, хоч і попрощалася зі своєю шаленою і наївною мрією закохати його в себе. Ніколь тепер придушувала свій порив відкритися йому чи говорити відверто. Ні, він не друг їй зовсім, і не коханий, і не закоханий. Ніколь сама не знала, що між ними відбувається. Просто чекала моменту, коли йому набридне грати у її рятівника. Тоді вона нарешті збере речі і повернеться до життя, яке спланувала собі сама.

Через пару тижнів їхнього спільного побуту і абсолютно холодних відносин Ніколь вирішила задобрити Даніеля. Вона попросила водія купити продукти за списком, що сама склала. Потім зателефонувала і відпросилася у Марі піти з офісу на кілька годин раніше.

Коли Даніель подзвонив їй, вона повідомила, що вже чекає на нього вдома. Він чомусь не відразу відповів, наче його здивували її слова. Пізніше вона зрозуміла: фраза "вдома" змусила його замислитися. Ніколь докоряла собі ці дурні слова, у яких зовсім не мала на увазі жодних претензій відносно його свободи. Тепер він подумає, що вона взялася за старе. Але насправді Ніколь не думала ні про що подібне. Більше того, якби раптом Даніелю спало на думку навіть теоретично щось більш інтимніше, ніж танок, вона б це нізащо не допустила.

Занадто дорого вона заплатила за один важливий висновок: Даніель не її чоловік. З ним вона буде приречена на муки. Ні, такого вона більше не збиралася допускати. А що до самого Даніеля, то тут і хвилюватися нема про що: йому вона ніколи не була потрібна. Якби Ніколь тільки знала, як сильно помиляється.

Даніель вийшов з офісу та сів на заднє сидіння свого автомобіля.

– Куди їдемо? – Запитав водій.

– Додому, – коротко відповів він.

– Ви маєте на увазі особняк? – Уточнив водій, чудово знаючи, що будинком мосьє може назвати тільки сімейний особняк, в якому зараз постійно проживав. Хоча останні два тижні він жив у центрі Парижа у квартирі з миловидною дівчиною. Малоймовірно, але можливо, він обмовився.

Даніель замислився. А потім усміхнувся. Дім. Це вираз таїть у собі стільки сенсу, що тільки зараз йому став ставати зрозумілим.

– Квартал Сен-Жермен-де-Пре, їдемо туди, – сказав Даніель.

Водій здивувався. Адже останнім часом, попри відразу, господар почав часто приїздити туди. Історія цього місця була дивною з огляду на те, що дісталася вона Даніелю від бабусі, яку він не долюблював, та й бачив  жінку за все життя лічені рази. Їхні погані стосунки принесли чимало проблем сімейному бізнесу.

Після жахливої ​​авіакатастрофи, в якій загинули батьки Даніеля, саме бабуся стала його опікуном. Ця жінка була прикладом егоїстичної, розпещеної особи, яка нічого, крім себе, не любила і не помічала. Вона міняла коханців, вела розгульний спосіб життя. І коли маленький Даніель приїхав жити в її модну квартиру, стосунки їх одразу ж не склалися, внаслідок чого Даніелем займалися няня, яка замінила йому матір, і друг батька, який допоміг із навчанням, давав батьківські поради та стежив за успіхами Даніеля.