Марго, широко посміхаючись на весь рот, рішучим кроком підійшла до дивана і простягла руку Ніколь.
– Мене звуть Марго. Я сестра Лорана, – люб'язно представилася жінка.
Дівчина швидко підвелася з дивана. Вставши навпроти жінки, вона потиснула їй руку, зніяковіло представившись:
– Ніколь. Рада знайомству!
Марго з цікавістю обвела дівчину поглядом з ніг до голови і, світячись від захоплення, звернулася до свого брата:
– Так ось які дівчата тобі подобаються. Вона схожа на ляльку – ніжні кучері, красиві блакитні очі та тендітна постать.
Марго подивилася на Жизель, модну фігуристу брюнетку з великим ротом, пухкими губами, пишним бюстом і зрозуміла, що й цього разу обрала для брата непридатну дівчину.
Лоран був незадоволений нетактовною поведінкою сестри, а тим більше її викривальним висловом у присутності дівчини, в яку він був нерозділено закоханий. Він мовчки свердлив Марго поглядом, вимагаючи негайно замовкнути.
Але сестра лише роздратовано прицмокнула. Без тіні збентеження на обличчі вона проігнорувала злу міну брата, збентежений вигляд Жизель, обняла Ніколь за плечі і притиснула до себе.
– Господи, яка ж я щаслива! – Вигукнула Марго, і сльози навернулися на її очі.
Ніколь зовсім розгублено терпіла торкання Марго до свого волосся, обличчя та рук. Вона просто стояла, не розуміючи, як поводитися з жінкою, яка увірвалася в квартиру і незрозуміло чому почала обіймати її як рідну.
Лоран уже був готовий закричати, то він розлютився на сестру. Але поруч із ним стояла незнайома дівчина на високих підборах. Лоран зміряв її швидким поглядом. Марго зовсім вижила з розуму: привезла йому дівчину, точно схожу на Моніку Беллуччі, яка сильно подобалася йому в юності. У принципі, його божевільна сестра за бажання могла і популярну актрису умовити познайомитися з ним – аби він одружився.
Дівчина зиркнула на нього сірими очима і, не розгубившись, простягла йому руку і представилася:
– Здрастуйте! Мене звуть Жизель.
– Лоране, – стримано привітався чоловік і потис їй руку.
Але Жизель не одразу відпустила його руку.
– Я прихильниця вашої творчості. Але разом з тим я ще є прихильницею вашої особистості – Особи з великої літери. Можна сказати, ви мій кумир.
Лоран приймав її похвалу зі стриманою гідністю, поки Жизель із захопленням і жадібністю розглядала його поблизу. Як же їй таки пощастило! Раніше вона бачила його тільки по телевізору і на фотографіях, з глузду з нього сходила, а зараз він стоїть перед нею. Боже милостивий, цей чоловік неймовірно гарний! Ще краще, ніж на фотографіях, що вона любила розглядати, мріючи про нього. Високий, стрункий, світловолосий, зеленоокий красень у білому кашеміровому светрі, що обтягує його широкі груди і міцні біцепси, був межею мрій будь-якої жінки. Жизель затрясло від бажання безроздільно володіти ним.
– Не перебільшуйте, Жизель, я лише фотограф. Проходьте, не стійте на порозі, – запросив гостю увійти до своєї оселі Лоран. – Не стояти ж на порозі.
Він акуратно забрав свою руку і перевів погляд на білявку. Жизель моментально зрозуміла, що до чого, але здаватися на початку не збиралася. Вона зробить будь-що, щоб завоювати увагу Лорана. А цій «кучерявій» доведеться посунутись!
Лоран підійшов до сестри і практично вирвав Ніколь з її лещат.
– Марго, Ніколь просто моя близька подруга, розумієш? – Спробував обдурити він сестру.
Марго єхидно посміхнулася.
— Та кинь ти, Лоране. Що ти, як маленький?
– Але це правда, Марго. Ми друзі, – втрутилася Ніколь. Вона сказала це, бо бачила, як Лоран наполегливо намагається переконати сестру. Збоку здавалося, що йому дуже не сподобалося і навіть обурило припущення сестри. Він не хотів, щоб їх сприймали як пару.
Жінка благающе подивилася на брата.
– Ти розбиваєш мені серце.
– Вибач, але ми тільки друзі і по-іншому не може бути, – безапеляційно заявив Лоран.
Душа Ніколь була зачеплена. Було неприємно усвідомлювати, що Лоран категорично заперечує таку можливість. Марго зазнала гострого почуття досади і кисло скривилася. А ось брюнетка дуже зраділа і впевнено підійшла до них.
– Добрий день! Мене звуть Жизель, – нагадала вона про себе, привітавшись із Ніколь.
У Ніколь навіть око засмикалося, коли вона побачила цю розкішну дівчину.
– Ніколь, – тільки й змогла сказати вона.
Марго, схоже, перезавантажилася і тепер без інтересу і колишньої теплоти поглядом подивилася на Ніколь.
– Ну, якщо тільки друзі... – невдоволено пробурмотіла Марго собі під ніс і голосно додала: – Ніколь, допоможи мені приготувати чай, поки Лоран познайомиться з Жизель.
Вона взяла Ніколь за руку і хотіла потягнути дівчину за собою. Лоран утримав Ніколь за талію і притяг до себе. Він зло дивився на сестру.
– Ми вже познайомились. Сідайте, будь ласка, на диван! А ми з Ніколь приготуємо для вас чай, він жестом наказав сестрі залишатися на місці.
#9128 в Любовні романи
#3530 в Сучасний любовний роман
#2071 в Жіночий роман
Відредаговано: 22.08.2024