Глава 27

Ніколь спустилася до сніданку і, проходячи коридором, випадково побачила Лулу. Дівчина стояла під дверима кабінету Даніеля і старанно притискалася вухом до дверей, намагаючись почути хоч слово. Виявилося, що мадам Ален розмовляла з Даніелем у його кабінеті і не виходила звідти досить довго. Лулу нервувала і дивилася на двері з виглядом людини, що поставила на кін всі свої останні гроші.

Правильних висновків вона так і не зуміла зробити і як тільки побачила Ніколь, одразу на неї накинулася з докорами:

– Це все через тебе! Повірити не можу, що він так розлютився. Адже незабаром він і сам кине тебе.

Ці слова сильно зачепили Ніколь.

– Лулу, у тебе з мізками проблема. Ти немов той страус, який, влетівши і тріснувши про перешкоду, ніколи не здогадається відійти подалі, а продовжуватиме битися, доки не розіб'є голову в кров. Якщо сама не наздоганяєш, я поясню тобі. Ти сама у всьому винна і потрапила в цю ситуацію завдяки своєму недалекому розуму. Якби ти хоч трохи розумніша, то зараз пішла б у той кабінет, під дверима якого стоїш стільки часу, і зізналася в усьому Даніелю. Вибачилася. Тому що твоя мати зараз віддмухується за тебе, поки ти тут вкотре провокуєш скандал.

Їхні злі погляди зустрілися. Обидві мовчки дивилися одне на одного. Незабаром Ніколь це набридло і вона, розвернувшись, пішла, залишивши Лулу збентежено. Дівча невиправне! Ніколь всією душею хотіла якнайшвидше забратися з цього будинку і терпляче чекала цього моменту.

Незабаром з'явився Даніель. Він виглядав засмученим, але рішуче попрямував до своїх апартаментів. Ніколь краєм ока спостерігала, як мадам Ален з'явилася за ним. Вона, не дивлячись на дочку, пройшла повз і Лулу зрозуміла, що справи її погані. Незабаром після цього Даніель та Ніколь покинули заміський будинок, навіть не поснідавши.

Дорогою до Парижа молодики зупинилися в невеликому ресторані, щоб перекусити. Даніель був мовчазний, тому що досі був злий на Ніколь, хоча мадам Ален, як могла, намагалася згладити ситуацію. Але всі спроби жінок провести його виявилися марними.

Лулу отримала за заслуги. Як і передбачала мадам Ален, дурна витівка дочки коштувала їй надто дорого. Даніель категорично відмовився жити під одним дахом із Лулу. Мабуть, йому просто набридло миритися з постійною підступністю дівчини, яка нескінченно відчуває його терпіння.

Коли вони їхали в машині, то майже не розмовляли, і Ніколь нічого іншого не залишалося, крім терпіти його невдоволення. Втім, вона й сама злилася. Її сумку з ключами від квартири Бріджіт, залишену в автосалоні, вкрали разом із телефоном та гаманцем. Звичайно, Даніель влаштував в автосалоні цілу бурю, але повернути речі не вдалося.

І тепер вона не могла потрапити до квартири подруги до її повернення з Італії. На ній був костюм Даніеля, від речей, запропонованих Лулу, вона відмовилася.

Ніколь переступила поріг міської квартири Даніеля і неквапом увійшла слідом за господарем.

– Ми можемо поїхати магазинами і ти купиш все необхідне, – запропонував Даніель безпристрасним голосом. Він швидко окинув поглядом квартиру, в якій було наведено ідеальний порядок. Мабуть, за його відсутності приходила прибиральниця і старанно прибралася.

– Гарна ідея, – погодилася Ніколь і зауважила, що після розмови з мадам Ален Даніель змінився, уникаючи дивитися на неї прямо і не допускаючи зорового контакту. Наче він був перед нею винен, а не навпаки. Що діялося в його душі, Ніколь не розуміла. Від тієї ніжності, яку він виявляв уранці, не залишилося й сліду.

Слова Лулу крутилися в голові Ніколь, але вона вперто ігнорувала погані думки. Страх. Цей страх, що отруює душу, що вона може втратити коханого, весь час змушував сумніватися в собі. Вона намагалася виглядати безтурботною та веселою, не видаючи внутрішнього сум'яття.

За покупками вони вирушили до універмагу «Галереї Лафайєт» на бульварі Осман. Ніколь любила блукати цим вишуканим і величним магазином, вважаючи його справжнім архітектурним дивом. Вона милувалася знаменитим скляним вітражним куполом у неовізантійському стилі, вітражами, кованим поруччям. Чарівне місце неймовірної краси, що нагадує оперний театр із величезним куполом посередині. Кожен поверх мав еліпсоїдну форму з внутрішніми багато прикрашеними балкончиками у стилі бароко.

Тут можна було купити брендовий одяг, взуття, аксесуари, косметику таких марок, як Hermes, Louis Vuitton, Christian Louboutin та багато інших, все, що рекламували по телевізору, в журналах та на радіо. Ніколь добре знала, що це місце було призначене винятково для заможного шопера. Ціни тут були високі, а якість на висоті.

Даніель не здогадувався, але в магазині був подіум, на якому щоп'ятниці проводилися покази останніх колекцій одягу, представлених в універмазі. Ніколь пощастило протягом року працювати на таких коротких показах тривалістю лише тридцять хвилин. Це був перший досвід роботи топ-моделлю.

Вони зупинилися на першому рівні магазину. Даніель звернувся до Ніколь:

– Якщо не заперечуєш, я залишу тебе на якийсь час одну. Ти вибереш для себе одяг і все, що тобі потрібно, а я вирушу у справах. Обіцяю, наша розлука не триватиме довго.

Ніколь трохи засмутилася, але виду не показала.

– Добре. Де зустрінемося?

Він дістав із своєї кишені новий телефон та вручив їй.