Глава 11

Увечері цього ж дня Ніколь, практично знищена розмовою з Даніелем, стояла біля офісу в очікуванні Бріджит та Анрі. На ній був одягнений сірий костюм, який ідеально наголошував на стані її душі: такий же безбарвний і закритий від усього світу. Весь день вона старанно працювала, не тому, що було потрібно. Просто так було легше не думати про те, що сталося. Втім, нічого не допомагало – душа так само нила.

Ніколь побачила Даніеля – він йшов до свого спортивного автомобіля з відкидним верхом, підігнаним прямо до входу. Він також зауважив її. Але дівчина відвернулась від нього і подивилася в протилежному напрямку. І замість того, щоб поїхати, він пішов до неї.

– Чому ти тут стоїш? Тебе нема кому відвезти додому? - Запитав Даніель. І коли вона обернулася до нього, то вигляд у неї був сумний і розгублений. Даніель ніколи її не бачив. Адже її життєрадісність міг позаздрити кожен. Розуміючи причину, він відчув докори совісті.

– Ні. Я просто чекаю Анрі, - коротко відповіла вона, намагаючись не дивитися на нього.

Даніель же зазнав чергового нападу сказу. Чортів Анрі! Адже він попереджав його.

– Що ви збираєтесь робити?

Ніколь схрестила руки, начебто захищаючись від нього.

– З чого я маю перед тобою звітувати?

Знову цей злісний вигляд Даніеля. Краще сказати, бо знову накинеться на неї з погрозами.

– Ми їдемо до нього на вечірку, – спокійно пояснила вона.

Настала невелика пауза.

– Тоді поїхали.

– Що? - Незрозуміло подивилася дівчина. – Ти теж туди їдеш? Я не можу з тобою. Поїду з Анрі.

– Поїхали! Я подзвоню Анрі і скажу, що забрав тебе.

Ніколь подивилася на Даніеля, ледве стримуючи порив закричати в істериці. Вона навіть бачити його не могла. Хотіла втекти подалі від цих сірих очей. Забути.

– Ні. Я нікуди з тобою не поїду, – твердо сказала вона.

Тоді Даніель підійшов до неї та взяв за руки. Ніколь, як загіпнотизована, спостерігала, як він цілує по черзі її долоні.

– Прости мене. Я був сьогодні неможливо грубий. Мені немає виправдання. Дозволь мені відвезти тебе на вечірку?

Коли вона подивилася на нього, то він був схожий на хлопця, що провинився. У душі вона відчула зрадливу зміну настрою. Але спочатку забрала свої долоні подалі від його гарячих губ.

– Ти хочеш позбавитися мене і при цьому не даєш ніякої можливості піти, – сказала Ніколь, даючи йому можливість передумати. Обидва розуміли: надто небезпечно бути поруч. Їх непереборно тягне одне до одного.

Даніель сам не знав, чому діє наперекір здоровому глузду. Варто йому почути про Анрі, який збирався провести вечір з Ніколь, і він забув про всі свої плани.

– Поговоримо у машині, на нас усі дивляться.

Коли вони їхали нічним містом, Ніколь відчула себе краще і спокійніше. Поруч із ним вона ніби летіла на величезній швидкості. Сум пройшов, ніби не було зовсім сварки. Вона розглядала його гарний профіль, а він усміхався їй у відповідь. Вітер тріпав його волосся і надавав його строгому діловому образу легковажності. Хоча це щось змінює? Він поруч і так далеко від неї, наче на іншому кінці планети.

Вони швидко доїхали. Дорогою Ніколь зателефонувала з подругою і та вже була на місці, втім, як і Анрі, якому довелося поступитися Даніелю. Коли вони увійшли до шикарної квартири, всі вже були на місці і спілкувалися, знайомлячись між собою. Ніколь одразу ж зніяковіла. Всі дівчата були шикарними як на підбір і одягнені слушно. Вона ж була в тому ж сірому костюмі, вибраному Даніелем. Увійшовши до приміщення, вони відразу ж поділилися, демонструючи цим, що не разом.

Це стало першим знаком біди, що насувається. І Ніколь пробрало, наче від неприємного передчуття. На щастя, до неї одразу ж підійшла Бріджіт. Вона була чудова. Висока брюнетка з красивою фігурою. Начебто знаючи, напевно, вона подивилася в бік Даніеля і помітила, як він розглядає Бріджіт. Серце її стягнуло лещатами ревнощів і безвиході. Анрі теж дивився на них і щось говорив Даніелю. Схоже, вони обговорюють подруг.

Ніколь припустила, що Анрі за нею доглядатиме, а ось Даніель, схоже, зацікавився Бріджіт. Коли через хвилину її побоювання підтвердилися і Анрі підійшов до Ніколь, Даніель встав поруч із Бріджіт і люб'язно посміхався, поки його уявляли. Її ж подруга спалахнула як спалахнула свічка: їй дуже сподобався Даніель. І хоч сама радила Ніколь не зв'язуватися з ним, зараз безсовісно фліртувала з найкрасивішим чоловіком. І, схоже, цей вечір для обох, Даніеля та Бріджіт, обіцяв скластися найкращим чином і закінчитися в одній із спалень гостинного господаря.

Анрі теж намагався, як міг, розважати Ніколь. Але в нього нічого не виходило, бо її ніби заклинило. Все, що вона бачила, це була мило балакуча пара в дальньому кутку кімнати. Зараз вона почала розуміти і навіть відчувати все, про що намагався їй сказати сьогодні Даніель.

Анрі знову щось запитав і вкотре подав шампанське. Вона невиразно відповіла, хоч не пам'ятала його запитання. Він запропонував їй потанцювати. Ніби у тумані Ніколь танцювала і не чула музики. Її очі стежили за парою, яка пішла з метою усамітнитися. Вона добре знала подругу. Сто разів бачила, як вона робить цей трюк із чоловіками. Бриджит грайливо усміхнулася Даніелю і взяла його під руку. Він, схоже, був не проти і посміхався у відповідь. Парочка непомітно пішла у напрямку відокремлених кімнат господаря. Ніколь не сумнівалася: у гостях у Анрі Даніель почував себе як удома.