Глава 9

Вранці Ніколь прокинулася раніше, ніж звичайно. Їй було так нудно, що не хотілося проводити жодної хвилини в будинку, де в сусідній кімнаті солодко спить Даніель. Як же болить душа? Туга і гіркота. Відчуття безповоротної втрати та неминучості. Світ для неї ніби звалився. Все втратило сенс. І знову біль. Зібравшись із силами, вона підійшла до дзеркала і пильно подивилася на своє відображення. Вона стала такою гарною. Сама милувалася видом у дзеркалі. І що їй від цієї краси? Адже в душі вона незмінно почувалася самотньою, нікому не потрібною потворою.

Ніколь сподівалася, що час зможе вилікувати її душу. Вона помолилася, наполегливо просячи Бога позбавити її від нерозділеної любові до Даніеля. Через кілька хвилин завзятого благання в її моральному стані мало того, що нічого не змінилося, так тепер стало важко дихати. Свіже повітря – ось що зараз потрібно. Вона швидко зібралася і помчала сходами вниз до дверей виходу.

– Ніколь! – Почула дівчина строгий окрик матері. – Куди ти летиш з усіх ніг? Нагадую, що тобі не дванадцять років. Не личить носитися по дому, мов гончак.

Ніколь глянула на маму. Як завжди, ідеально укладене волосся, макіяж і одяг, на якому не було жодної складочки. Дівчина завжди мріяла бути схожою на матір, але їх схожість закінчувалася на кольорі волосся та розрізі очей. В іншому Ніколь була схожа, як виявилося, на свою прабабуся по лінії батька. Вона була балериною та красунею. Ще в дитинстві побачила її чорно-біле фото та мріяла бути схожою на неї. Але стала ще гарнішою.

– Куди ти зібралася? У нас гості. Переодягайся та йди до столу.

Тільки не це. Треба щось вигадати. Терміново.

– Мамо, ми з друзями хочемо покататися на яхті.

– Не хочу чути твої відмовки. Наш гість надто важливий для нас. І треба висловити гідну гостинність. Ти ж знаєш, як батько ставиться до Даніеля Стіла.

Ніколь дуже добре знала. Батько обожнював Даніеля, який збагатив його мільйонами, і інвестував у всі вигідні угоди компанії Стіла завжди і багато. Батько вважав Даніеля генієм. Ніколь не могла не визнати правди. Якою б не була людиною Даніель, у бізнесі він був найкращим.

– Не думаю, що моя присутність така обов'язкова…

– Не змушуй мене виходити з себе, - прошипіла мати.

Дівчині хотілося сперечатися і лаятися, але натомість вона пішла до їдальні.

– А переодягтися! – нагадала мати. – Я не потерплю більше цих шортів та топиків у своєму будинку.

Ніколь звела брови на переніссі і поплелася назад у свою кімнату. І за десять хвилин спустилася до столу, за яким уже всі зібралися. Звичайно ж, першим, кого вона знайшла очима, був Даніель – свіжий, відпочилий, гладкобритий. Хіба скажеш, що він уранці ліг спати? Навпроти сиділа сестра Ліза. Вона сиділа за столом подібно до королеви краси, якою, по суті, і була. Було видно, що для Даніеля вона постаралася і сьогодні виглядала розкішно.

Волосся було укладено волосок до волоска, ідеальний макіяж, елегантну сукню від Шанель і, звичайно ж, її чарівна, сліпуча, білозуба посмішка. Поруч із Даніелем сидів його діловий партнер та друг Анрі. Мабуть, чоловіки були ровесниками. Поводилися вони стримано. Правда, Анрі все ж таки не був так стриманий, як його друг, і в даний момент захоплено дивився, на подив Ніколь, не на її прекрасну сестру. Анрі, з пожадливістю дивився прямо на Ніколь і це трохи збентежило її. Ігноруючи похмуре обличчя Даніеля, жахливу усмішку Лізи, невдоволені міни батьків і дурне захоплення Анрі, Ніколь пройшла до вільного стільця і ​​вмостилася поруч із сестрою.

– Всім доброго ранку! – спеціально грайливим тоном вимовила дівчина, бажаючи бути будь-де в цей момент, але не за цим столом.

– Ти, мабуть, хотіла вибачитись за запізнення? Адже нам довелося тебе чекати, – отруйно промовила мати і витріщилася на дочку.

– Так, звичайно, дуже перепрошую, - сказала дівчина, намагаючись приховати свою абсолютну зневагу до присутніх за столом.

Далі сніданок продовжувався нудно і невигадливо в атмосфері церемоніальної, що тріумфують у цьому багатому будинку породистих господарів. Ніколь просто ненавиділа етикет і снобізм і ледве стримувала себе, щоб не втекти будь-якої миті. За столом спілкувалися на звичні легкі теми про погоду, культуру. Туга і смуток пробирали дівчину щоразу, коли вона миттю дивилася на Даніеля. До чого він гарний і мужній. Його ніби огортала аура сексуальності. Звісно ж, вона згадала, як цієї ночі він цілував її, і відчула таку знайому знемогу. "Ну і дурна", - розсердилася на себе дівчина. Злість і прикрість від неминучості в них з Даніелем відносинах миттєво привели її до тями.

– Даніель, ми такі раді, що ти особисто куруватимеш практику нашої дочки. Навіть не знаю, як тобі дякувати.

Ніколь здивовано заморгала, бажаючи, щоб почуте було жартом. Хоча вона серйозно сумнівалася з цього приводу. Втім, розгублене обличчя «куратора» в цей момент здалося їй похмурим і незадоволеним.

Він зібрався з собою і посміхнувся до її батька ввічливою усмішкою.

– Не варто так перебільшувати. Адже моя компанія завжди рада цілеспрямованим та перспективним співробітникам. Ніколь не є винятком.

– І все ж я вдячний. Ніколь не розчарує тебе, адже вона відмінниця, одна з найкращих студенток курсу.

Батько затіяв цю розмову не випадково. У його голові дозрів план. Даніель був успішним, багатим і від їхньої співпраці Жак Бюжо збільшив свій стан. Він панічно боявся моменту, коли Даніель відмовиться від його інвестицій. Зараз Жак кусав лікті, розуміючи, що старшу дочку Лізу треба було видавати заміж за Даніеля, а не Річарда. Але тепер шанс звести дочку з Даніелем не здавався такою вже безглуздою ідеєю. Бюжо в черговий раз помітив, як його старша дочка бажає дивитись на Даніеля. Ліза була шикарною та цілеспрямованою жінкою і Жак вважав, що справа у капелюсі. Якщо Ніколь працюватиме в компанії Стіла, то Ліза матиме зайвий привід побачитися, як сподівався Жак, з його майбутнім зятем.