Глава 7

Даніель та його друг Анрі увійшли до такого знайомого та гостинного будинку мосьє Бюжо. Багато світла та музика робили обстановку святковою та радісною. Мало хто вмів приймати гостей так вишукано та вміло, як це робили тут.

У великій та просторій залі, прикрашеній композиціями з квітів, звучала жива музика. Грав струнний квартет. Музиканти виконували легку класичну композицію. Важливі гості спілкувалися між собою у невеликих групах. Офіціанти непомітно ковзали поруч із ними, пропонуючи шампанське, закуски. Загальна атмосфера була радісною та веселою.

Розпал вечора має переваги. Алкоголь розв'язує язики та відкриває серця. Нікого не доводиться тягнути мову, гості самі прагнуть спілкування та нових знайомств.

Даніелю зовсім не обов'язково приїжджати сюди особисто, але він приїхав. Він не хотів думати про Ніколь і сподівався, що її не буде, адже вона завжди уникала таких заходів. То навіщо ж він приїхав? Анрі попросив бути присутнім на важливих переговорах. Його інвестори будуть на цьому прийомі. Чудова можливість познайомитись у неформальній обстановці. Загалом вечір обіцяв бути, як завжди, нудним і довгим, але доведеться постаратися та потерпіти заради друга. Анрі був йому як брат. І дружили, здавалося, цілу вічність з тих часів, коли Даніель тільки-но починав свій бізнес. Друг був завжди поруч у скрутну хвилину, а тепер настала черга Даніеля.

Друг узяв шампанське з тацю офіціанта. Неспішно потягуючи дорогий алкоголь, Анрі шукав очима знайомі обличчя.

– Тут Банвіль, – Анрі нервово смикнувся. – Цей пронира намагається забрати моїх інвесторів. Навіть сюди притягся. У мене навіть руки сверблять згорнути йому шию.

– Не варто поспішати з висновками. Навіть якщо це так, то ми маємо козирі, про які він не здогадується. Нехай пробує свої сили, – Даніель був упевнений у собі та знав, що зможе допомогти другові.

– Він не проґавить шанс пустити пилюку в очі. До того ж у Бюжо дві дочки, обидві незаміжня. Не здивуюсь, якщо він має намір стати його зятем. Такі зв'язки, як у Бюжо, є лише президент. Також я чув, що молодша дочка приголомшлива красуня.

Даніель напружився при згадці про Ніколь.

– Думаю, молодша йому точно не по зубах, – без перебільшення сказав Даніель, знаючи норовливий характер дівчини.

– Ти з нею знайомий?

Даніель лише кивнув і відпив шампанського. Анрі застиг і спостерігав за другом з недовірливою усмішкою.

– Значить, не така вже й красуня, якщо ти не затяг її в ліжко.

Даніелю не сподобався їдкий коментар друга.

– Кинь, я друг сім'ї Бюжо.

– Так, але тобі це не завадило спати з Лізою.

– Тише говори, тебе можуть почути, – серйозно сказав Даніель, помітивши, що їхні келихи порожні, а раптом випити захотілося відчайдушно сильно.

– Добре, вибач. Я просто нервуюсь.

Даніель вирішив залишити цю тему і розвернувся, шукаючи поглядом офіціанта із шампанським. Його увагу привернула яскраво-червона сукня. Дівчину він не бачив: її закривали люди, що стояли поруч. Залишивши без уваги бажання розглянути її ближче, що наважилася одягтися настільки зухвало для такого вечора, Даніелю раптово спала на думку, що на таке могла наважитися лише одна дівчина – Ніколь.

– Офіціант наче зник. Піду, принесу нам шампанського.

Анрі кивнув головою. А ноги Даніеля, попри здоровий глузд, понесли його у напрямку компанії, де, можливо, стояла Ніколь. Раптом перед ним виник цей офіціант, зупинивши його на півдорозі і перегородивши шлях до заповітної мети. Даніель взяв келихи, але продовжував видивлятися в натовпі незнайомку. Йому хотілося переконатися, що то не Ніколь так майстерно фліртує з чоловіками, які обступили її з усіх боків.

Але за кілька секунд він застиг на місці. Коли один із компанії молодих чоловіків відійшов убік, Даніель побачив Ніколь. Вона стояла серед чоловіків. На ній була коротка, червоного кольору сукня, що облягає її струнку фігуру як друга шкіра. Даніель завмер у захопленні. Вона була струнка, розкута і явно веселилася. Довге хвилясте волосся було підняте в невигадливу зачіску і відкривало гарну шию. Ніколь як завжди знехтувала всіма правилами і одягла недорогу сукню і навіть не потрудилася укласти як слід волосся. Але, Боже мій, якою ж гарною вона була!

І не один він так вважав, бо чоловіки поїдали її очима, а жінки кидали несхвальні погляди, що анітрохи не хвилювало дівчину. Щоразу, коли вона сміялася, чоловіки, що стояли поруч, зачаровано дивилися на неї. Схоже, Ніколь справляла ними величезне враження. І не дивно, адже вона була чарівною, веселою та відкритою дівчиною. Наче світилася зсередини, коли про щось захоплено розповідала.

– Ти довго грітимеш моє шампанське? –з глузуванням спитав Анрі, підійшовши до друга. – Що, на обрії нова мета? – спитав друг, натякаючи на те, що Даніель уже кілька хвилин спостерігає за дівчиною у червоній сукні.

Даніель не реагував на їдкі коментарі. У його душі горів вогонь – полум'я бажання та ревнощів. І хоча ще вранці він вважав, що в нього з Ніколь різні шляхи і не зможе зробити її щасливою, то зараз не міг пересилити бажання мати цю жінку. Вона була надто зайнята спілкуванням з молодими аристократами, щоб помітити чоловіка, що кипить нетерпінням усамітнитися з нею.

Він залишок вечора спостерігав за нею, а вона жодного разу не подивилася на його бік. Чи то ігнорувала, чи справді відбивалася від шанувальників. Даніель вірив у останнє. Йому довелося відволіктися від споглядання чарівної Ніколь, яка танцювала з молодим і самовпевненим красенем, бо метою його приїзду було допомогти другу провести переговори. І вони з Анрі всю наступну годину спілкувалися з потенційними інвесторами. Даніель швидко налагодив контакт та зацікавив бізнесменів. Але тепер, коли повернувся до зали, виявив, що Ніколь ніде нема. Можливо, вона пішла, бо ненавиділа світські раути батька, а може, чекає на Даніеля біля басейну на видовому майданчику перед будинком. Про всяк випадок він узяв два келихи з шампанським.