Розділ 32

Мар’яна

Мені так солодко й затишно спалося, як ніколи в житті до цього. Назар обіймав мене уві сні, і нам уже не потрібно було вдавати, що це вийшло випадково, тож я мала повне право ніжитися в його обіймах. Коли я нарешті розплющила очі, була вже одинадцята ранку, Назара в ліжку не було, а з кухні долинали неймовірно апетитні аромати. То він ще й готувати вміє? Оце мені пощастило!

— Привіт! — я зазирнула до кухні, де Назар чаклував над плитою.

— Доброго ранку, ти якраз вчасно, — посміхнувся він, накриваючи на стіл.

Я помітила, що він приготував омлет і насмажив тостів, на які тепер викладав шматочки авокадо. Здається, у нього ще був полуничний джем.

— Вибач, я так нормально і не розпитав тебе про твій раціон. Зранку почав гуглити і заплутався ще більше. Деякі вегетаріанці їдять яйця, а деякі — ні…

— Я їм, — поспішила запевнити, — і ти зробив чудовий сніданок. Прямо все, що я люблю. Але, напевно, варто було розбудити мене раніше.

— Совість не дозволила: ти так солодко спала і, напевно, дуже втомилась після вчорашнього, особливо після перельоту.

Насправді я почувалася чудово. У мені досі вирувало стільки магічної енергії, скільки я ніколи раніше не мала і навіть не мріяла про таке.

Я налила собі кави і всілася снідати.

— У нас часу десь до восьмої вечора. Де зараз Василь? Він так і не повернувся додому?

— Ні, — сумно промовив Назар. — Я вже дзвонив Олені, вона намагалась із ним зв’язатися, але він тепер навіть не бере слухавку від неї. Схоже, нам доведеться самим його шукати. Я маю адресу офісу, але сьогодні субота, тож навряд чи він там.

— Неважливо, — запевнила я, смакуючи тост з авокадо. — У тебе є його фотографія? Якщо покажеш, то я швидко його знайду — це дуже просте закляття.

Він погортав галерею в телефоні й знайшов якесь спільне родинне фото, здається, з дня народження Матвія.

— Ось, тримай.

Я придивилася до зображення, заплющила очі й зосередилась. Уже за хвилину я точно знала, де перебував цей чоловік. Треба сказати, що закляття далося мені в рази легше, ніж зазвичай. Схоже, я недооцінила вплив озера на свої здібності. Цікаво, як довго протримається таке підсилення.

Поснідавши, ми одразу вирушили в дорогу. Вже з машини я подзвонила тітоньці й детально розповіла про нашу пригоду. Вона раділа, що я почуваюся добре, але про підсилювальний ефект магії не йшлося ані в щоденнику бабусі Марти, ані в інших джерелах, де згадувалось Озеро Очищення. То виходить, воно тільки на мені так спрацювало?

Василь знайшовся в досить дорогому готелі, і ми прекрасно розуміли, що, скоріш за все, він буде в номері не сам. Для мене не було проблемою ані пройти повз охорону й ресепшен, ані відкрити двері його готельного номеру без ключа. Ні, ми, заради пристойності спочатку постукали, але нам, звісно ж, ніхто не збирався відчиняти. Та я точно знала, що Василь там, тож…

Я рішуче розчахнула двері  і ми увійшли. Василь із своєю новою обраницею ніжилися в ліжку, тож наша епічна поява їх досить сильно здивувала.

— Якого біса?! — перелякано вигукнув чоловік.

Дівчина одразу ж натягнула ковдру по саму маківку.

— Вибач, Васю, але це для твого ж блага, — пояснив йому Назар, та я вже бачила всю картину і розуміла, що зараз достукатися до раціональної частини Василевої свідомості чи до його совісті буде просто неможливо. Я вже чітко бачила на ньому сильні любовні чари.

— Ти за кого себе маєш, Назаре?! Чого лізеш узагалі в моє особисте життя? Я перед тобою не буду ані звітувати, ані виправдовуватись, якщо ти цього чекаєш.

Василь почав поспіхом натягати штани, а його дівчина несміливо визирнула з-під ковдри  і одразу ж чимось привернула мою увагу.

— А я думав, що твоє особисте життя  з моєю сестрою. Чи ти вже про неї геть забув? Вона, взагалі-то, ледь не померла в лікарні, а ти навіть не навідався.

— Ну не померла ж! — натягаючи футболку, кинув Василь. — Вона розумна жінка, мала і сама все збагнути. А як не вистачає клепки, то я допоможу. У понеділок подам на розлучення та й по всьому.

— То і на сина, виходить, тобі вже начхати? Уяви, як він переживав за маму, а тебе навіть поряд не було.

— Про нього є кому подбати, — з якимось скляним поглядом відповів Василь. — А я зараз маю турбуватися лиш про одну людину — і це моя Каріна.

Це ім’я наче відгукнулося у моїй свідомості, тож я більше не стала гаяти часу, зробила кілька кроків до ліжка і одним рухом стягнула ковдру з таємничої коханки нашого Василя.

— Ай! Ти що робиш! — заверещала Каріна, забираючи ковдру назад. На щастя, на ній таки була нижня білизна. Але, побачивши її обличчя зблизька, я нарешті згадала цю дівчину.

Ми з Каріною вчилися в одній школі і, звісно, знали одна про одну — ну, точніше, що ми обидві відьми. Але поладнати нам так і не вдалося. Каріна завжди була дуже егоїстична і корислива та постійно використовувала чари, щоб маніпулювати людьми. Я таке не схвалювала, звісно, і навіть кілька разів намагалась достукатися до неї й пояснити, що так неправильно, на що зазвичай отримувала лиш зверхність і призирство. Карінка все-таки була сильнішою за мене відьмою, тож зрештою я покинула всі спроби на неї вплинути.