Розділ 23

Мар’яна

Я прокинулася одразу в поганому настрої. Першим поривом було подзвонити або написати Назару та дізнатися, як у нього справи, але я вчасно згадала, що ми домовились сьогодні весь день не спілкуватися. Від цього настрій став ще гіршим.

Тітонька повідомила, що продовжуватиме шукати відповідь у своїх книжках, і якщо я хочу, то можу до неї приєднатися. Але я вирішила, що сьогодні спробую мислити в протилежному напрямку, адже в наших родинних книжках зібрані далеко не всі можливі відьомські знання. Варто вже звернутися по допомогу й до інших відьом.

На щастя, я мала двох досить близьких подружок-відьом, і настав час нарешті розповісти їм свою сумну історію і запитати поради. Можливо, в їхніх родинах знайдуться ще якісь артефакти чи принаймні нові магічні книжки з більшою кількістю інформації.

Відтоді, як закрутилась уся ця історія з Назаром, ми з Ладою й Олесею не мали часу нормально поспілкуватися. Я ж думала, що за допомогою тітоньки зможу набагато швидше усе вирішити, і зрештою вже не буде про що розповідати дівчатам. Ну а склалося, як склалося.

Мені пощастило, що обидві мої подруги були вільні вдень і погодилися завітати до мене в гості.

У Лади, певно, була циганська кров, хоча ніхто з її родичів уже не міг достеменно пригадати весь родовід до ромських предків. Але смаглява шкіра та чорне хвилясте волосся були не єдиними підтвердженнями цього припущення. Лада також добре ворожила на картах, читала долю з долоні й передбачала майбутнє на кавовій гущі. Та найбільше їй вдавалася магія кристалів.

В Олесі був цікавий і доволі рідкісний дар. Найбільша її сила полягала у створенні оберегів через вишивку чи в’язання ляльок-мотанок. Вона навіть ходила майже завжди у вишиванці, і, гадаю, це дійсно працювало: на моїй пам’яті подруга ніколи не хворіла, а навчання та взагалі будь-які важливі справи давалися їй напрочуд легко. Мені вона теж подарувала кілька своїх творінь, серед яких була дуже гарна вишита сукня.

— …і тепер він думає, що закоханий у мене по-справжньому, а я в нього — ні, і тому просто хочу якнайшвидше від нього позбутися, — завершила я свою довгу розповідь, яку подруги вислухали з щирим подивом.

— Так. Давай розбиратись, — почала раціонально Олеся. — А ти точно впевнена, що на ньому справді зараз є закляття, і почуття не справжні?

— Ну я ж сама бачила, як Ядвіга це зробила, наклала чари. Там символи світилися, все миготіло, — взялася я пояснювати.

Чи що вони думають — це все був лише жарт? Стала б Ядвіга так заморочуватися, який сенс?

— Тю, — Лада підкотила очі. — І оце всі твої аргументи? Хіба досвідченій відьмі важко влаштувати світлове шоу просто так, аби полякати? Ти й сама, напевно, таке вмієш.

Олеся схвально закивала головою, підтримуючи Ладу. На мить я і сама замислилася над їхньою версією, але потім дещо згадала.

— Стривайте. Адже спершу Назар і справді поводився трохи дивно. Постійно казав, яка я красива і як я йому подобаюся. От прям стриматись не міг — так компліментами і сипав, у почуттях зізнавався. То значить, щось-таки було?

— Хм, — в один голос протягли дівчата.

Ну дійсно, Ядвіга постаралася на славу, намудрила з тим закляттям так, що до ладу й не розберешся, як же воно насправді подіяло на Назара.

— Кажеш, то лише спершу було? А потім припинилося? Коли саме? — почала допитуватися Олеся.

— Після зілля, — замислено відповіла я. — Того, що зі сльозою щирого кохання.

То виходить, те зілля таки подіяло? Я вже взагалі геть заплуталася. Як же тепер дізнатися правду?

Квіти на підвіконні опустили листя. Здається, мій мінливий настрій таки сильно на них діяв.

— Не сумуй, Мар’янко, ми тобі допоможемо в усьому розібратися. І взагалі, могла б нас і раніше покликати, — Лада легенько обійняла мене за плечі. — У мене якраз кришталева куля із собою, зараз поворожу тобі, подивлюся твою долю.

Лада, звісно, була вправною ворожкою і мала сильний дар передбачення. Щоправда, він не завжди працював так, як того вимагав конкретний випадок. Іноді вона могла досить точно передбачити майбутні події, а іноді її кришталева куля показувала лише минуле. Та мені зараз були потрібні хоч якісь відповіді.

Лада попросила закрити штори, і кімната враз опинилася у м’якій напівтемряві. Олеся запалила кілька ароматичних свічок, полум’я яких відбивалося і виблискувало у гладкій поверхні магічної кулі. Ми втрьох узялися за руки. Хоч Лада у ворожінні була головною, та будь-який ритуал проходив краще за підтримки інших відьом.

Я відчула, як тілом наче проходить потужний струм — це Лада акумулювала додаткову енергію від нас. Ми з Олесею заплющили очі, щоб краще зосередитися і віддати Ладі якомога більше сил. Кілька хвилин наче нічого не відбувалося, подруга міцно стискала мою руку, перебуваючи у звичному магічному трансі, аж потім…

Лада надривно скрикнула і відпустила наші руки. Ми відкрили очі, трохи перелякавшись.

— Що таке? Що сталося? — не втрималася я.

Ще кілька секунд погляд Лади був прикутий до кришталевої кулі. Вона дивилася туди так зосереджено і водночас налякано. Але ми з Олесею, звісно, не бачили там нічого, окрім відблисків свічок.