Розлучення. Врятуй нас.

Розділ 29

- She is here! She is here! Here! - З цього дурману мене витягнули ці крики, які лунали прямо біля вуха й були настільки голосні, що я ризикувала незабаром втратити слух. Цілком та повністю. Але вуха не єдині зазнали атаки зі сторони. Як виявилося, звихнутою дівчинкою, котра горланила як різана, була Наталі. Подруга ще й схопила мою руку й почала нею махати, як вітряком. Тут хочеш того чи ні, але не проігноруєш дану картину. Коли одна дівка стоїть в ступорі, в повному астралі, а іншу ніби гедзь вкусив за одне місце й своїми різкими рухами й викриками намагається притупити цей біль.

- Oh, great! - Ця дивна картина не оминула й увагу Маккарті, котрий поглянув на нас з Наталі, потім перевів погляд на екран, звіряючись з тим, чи це не якісь самозванці прикриваються ім'ям Карина, а після, впевнившись, що все вірно, повернувся до мене. Наразі мій улюблений співак дивився прямісінько мені у вічі. Той, по кому я фанатіла ось вже скільки років, звернув увагу на таку сіру мишку, якою я по факту являлася порівняно з ним, артистом світового рівня. - Karina, how do you feel about the offer to sing the next song with me?

- It is incredibly! She is ready! - Звичайно, це пролунало не з мого рота. Я ще не відійшла від першочергового шоку того, що Маккарті дивився саме на мене, хоч тут були сотні інших фанатів, а тут ще й обухом по голові... Заспівати разом з ним? З Маккарті? Я і Маккарті? Серйозно?

Я повільно кліпнула, щоб впевнитися в тому, що це все не сон, а реальна реальність, і вже коли відкрила повіки, то очманіла ще більше. Це все правда. Це насправді відбувається зі мною. А ще й плюс до всього я вже знаходилася на сцені поруч з улюбленим співаком. Це безумовно робота Наталі, котра виштовхнула мене на сцену, не розуміючи, чому я гальмую. Чому не користуюся такою грандіозною можливістю. А я...

А мої думки були зайняті дещо іншим. Крім екстазу в якому перебував мій мозок, залишилася невеличка частинка сірої речовини, яка мислила кому здалося зробити мені такий сюрприз. Не просто ж так Маккарті покликав мене на сцену. Звідкіля йому взагалі знати про якусь Карину з незрозуміло звідки. Це сто відсотків чиясь робота. Чия?

І тут як по команді очі зосередилися на тому, хто провернув цю затію. Ну, звісно, це ж очевидно. Погляд зачепився за Іллю, котрий підморгнув мені й відсалютував келихом. Це ж його "хороший друг" влаштував цей концерт, тож думаю за певну доплату, чималу доплату, мушу зазначити, Маккарті згодився заспівати разом з невідомою для нього дівчиною, на ймення Карина.

- Karina, are you ready? - Співак прекрасно бачив, в якому я загальмованому стані знаходжуся, тож підійшов ближче й запитав про мою готовність. При цьому простягаючи мікрофон. Особистий мікрофон особисто для мене. - Don't worry, just surrender to your feelings.

Це були максимально звичайна, нічим непримітна порада, але мене ніби від неї переклинило. В гарному сенсі цього слова і я справді забула про хвилювання та віддалася емоціям. Я відразу зрозуміла, що таке навряд чи колись повториться в моєму житті, скоріш за все, це разова акція, бо мало того, що Маккарті рідко приїжджає в нашу країну, так ще й заспівати з ним разом... Одним словом я забула про сотні поглядів, котрі були спрямовані на сцену. Я забула, що я звичайний аматор, а біля мене знаходиться професіонал своєї справи. Я просто віддалася пісні, цим трьом хвилинам тридцяти секундам. Віддалася їй сповна і, схоже, не погано так вийшло, якщо глядачі не закидали мене шкурками від бананів, а почали гучно аплодувати.

- You obviously have talent! Well done! - Ну, а це була вершина айсберга. Вища точка кайфу, коли мій улюблений співак, мій месія подарував такий шикарний комплімент. Я тут же відчула, як у мене сльози зібралися в очах. Сльози щастя.

- Карі, ти молодець! - Прозвучало від Наталі, коли я спустилася зі сцени та опинилася серед глядачів, які й надалі продовжували аплодувати й з усіх сторін звучало, як я класно заспівала.

- Найкращий коктейль для неймовірної співачки! - Пролунало від Іллі, котрий вручив мені бокал з апетитною рідиною всередині нього, який я осушила одним махом. Настілки все всередині мене бурлило та палало від емоцій. І я бажала це хоча б трішки загасити.

- Я на хвилинку, припудрити носика, - ейфорія була така шалена, що я вже не знаходилася в центрі уваги, вже навіть випила прохолодний коктейль, а жара всередині та і ззовні все ніяк не спадала, тож я попередила подругу й однокласника, що мені варто відлучитися й почала торувати шлях до вбиральні.

"Оце так-так" - пролунав внутрішній голос, коли я вперлася руками в раковину, а погляд спрямувала у своє відображення у дзеркалі. "Оце вони палають"

І справді мої очі палали так, ніби хтось пробрався всередину них та підпалив гніт, запалюючи в них незгасний вогонь. Давно я себе так не почувала. Напевно, з моменту появи Сюзі на цей світ. Коли акушерка принесла мені маленький згорточок і я вперше поглянула на свою маленьку копію. На свою донечку. На свій сенс життя.

- Карино, - я настільки була заглиблена в ці думки, що не помітила, як у вбиральні хтось появився, хоч я і не очікувала цього, оскільки увага всіх присутніх в цьому ресторані була зосереджена на головній вишеньці цього вечора. - З тобою все гаразд?

Як не дивно, але в цьому закладі туалет був спільний, для дівчат і для хлопчиків, тож я не могла прикрикнути на однокласника якого біса він сюди заперся. Та і...

- Більш ніж гаразд, - та і нічого поганого мені навіть в голову не прийшло йому сказати. Не тому, хто здійснив мою мрію. Ні, це навіть не мрія, про таке я навіть мріяти не могла. Щоб я, та на одній сцені з Маккарті... Навіть Санта Клаус би покрутив пальцем біля скроні та промовив "дівчинко, зменш свої апетити". А тут... - Ілля, я тобі безмежно вдячна за це...це...

Я навіть словами не могла передати ту ейфорію, котру подарував мені однокласник, тож кинулася в його обійми, щоб віддячити, а вийшло так, що дещо не розрахувала й моє обличчя виявилося навпроти обличчя Іллі. Мить і наші вуста стикаються, а після... Чоловік одну руку кладе на мою талію і притягує до себе, іншою притискає мою потилицю до його обличчя, в той час як його язик вривається в мій рот та влаштовує шалене рандеву. А я не противлюся, мені це приємно і я відповідаю на цей пристрасний поцілунок... 




Поскаржитись на передплату




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше