Розділ 26

Гаразд, поплакатися я можу і пізніше, даній ситуації ніяк не допоможе, якщо я попросту закриюся в номері та буду проливати сльози. Варто заспокоїтися та на холодну голову думати, що далі робити з моїми відносинами з Вадимом. Що буде з нашою родиною. А оскільки сьогодні у мене явно не вийде протверезити голову до рівня прийняття адекватних рішень, то варто втілити свою мрію в життя. Останнім часом, а якщо точніше, то з появою Сюзі, я дещо забила на свої бажання, мрії, вподобання, намагаючись віддати доньці всю свою любов та увагу. Мала стала моїм всесвітом, а мій світ з планами відійшов на другий план. Тож сьогодні чудова нагода дещо приділити час собі коханій, можливо, я зможу вийти з такої собі сімейної бульбашки, відчути нові емоції, котрі принесуть тільки позитив в нашу родину. Можливо, відсутність нових емоцій та почуттів зробило наше життя дещо сірим і від того й почалися проблеми? Особливо якщо це стосується дорослого світу, де ми з Вадимом схоже не відчули, коли почали віддалятися одне від одного...

- Скільки це ми мріяли про Маккарті? - Запитала Наталі, після такого як задоволено оглянула мій зовнішній прикид на цей концерт. Правда нічого там особливого не було. Джинси, кросівки, футболка і шкірянка. Хоча думаю останню я скину, оскільки планувала запалювати по повній програмі, розриваючи танцмайданчик на маленькі шматочки. Як колись, в школі, а після і в університеті, коли ми з подругою заходили в нічний клуб й віддавалися танцям сповна. Тож і зараз, у нас було трішки більше півтори години, щоб переодягнутися та добратися до того міста, в якому буде виступати наша мрія. Саме тому я одягнула зручні кросівки, щоб відвести душу та пустити ноги в пляс.

- Та певно років шість, - Наталка настільки застала мене зненацька цим питанням, що я навіть не відразу відповіла, згадуючи, коли ми з нею вперше натрапили на цього співака, а з того часу він став нашим коханням. У сфері шоубізнесу. 

- Якщо не більше, - організатори цього концерту могли б зекономити на софітах, якби просто дізналися, що така фанатка Маккарті буде присутня на заході. Очі Наталі сяяли так, ніби наразі не вечір, а полудень. При чому полудень дуже яскравого та сонячного дня, коли сонечко не халтурить, а працює по повній програмі, осяюючи кожен закуточок світу.

Та навіть якщо на той момент я ще не знаходилася в такому ж чудово стані, як подруга, то все це дуже швидко виправилося, коли ми дібралися до місця призначення й заплигнули на вечірку, яка вже була в повному розпалі. Як виявилося, перед нашою мрією виступали співаки більш приземленого рівня, щоб розігріти публіку та підготувати до головної родзинки цього вечора.

Ми з Наталі вирішили по своєму підготуватися до втілення нашої мрії в реальність, тож вирушили на барну стійку, щоб перехилити по пару смачних коктейлів, поки справа дійде до "гаряченького".

- Вадим, - ніколи б не подумала, що так сумно буду реагувати на дзвінок чоловіка. Навіть допустити не могла, що колись буду розчарована увагою коханого в мою сторону. Але... було так добре, ми з Наталі теревенили про те та про се, вже замовили по третьому коктейлю, бо вони входили як в суху землю, душа була в передчутті свята, а тут...

- А що якщо не дай Боже щось зі Сюзі?

Я очікувала, що подруга мене підтримає й порадить не приймати виклик. Ну, а що, можливо, я не почула дзвінка, вірно? Чи то пішла десь прогулятися, а телефон забула в готелі. Може ж таке бути? Звичайно, може. Ось тільки Наталі буквально однією фразою змусила мене схаменутися, випурхнути на вулицю та перенабрати до Вадима. Хвилювання за доньку пересилило бажання не відвертатися на суперечки з чоловіком в передчутті свята.

- Так, привіт, - обережно промовляю в динамік. Тепер кожен дзвінок до Вадима супроводжується переживаннями, щоб все не завершилося кепсько. Хіба це адекватно? Раніше у мене були зовсім інші емоції, коли я набирала до коханого...

- Що це за музика? - Схоже, не пощастить. Схоже, Вадим знову до мене з якимись претензіями.

- Музика? З кафешки, - не знаю чому, але я відразу відкинула ідею розповісти правду. - Ми вирішили пройтися і тут грає музика.

- А, то тобі весело?

І як на це реагувати? Це питання без підтексту? Чи підтексту тут більше, ніж самого питання?

- Нормально, - відповідаю так само безбарвно, - як Сюзі? З нею все гаразд?

- З Сюзі все добре, а у тебе як? Розважаєшся?

І знову. Знову лунає щось, що я не знаю як вірно трактувати.

- Я ж кажу - ми вийшли з Наталі прогулятися. Якщо все добре, то давай вже завтра зідзвонимося. Гарного вечора. Цілую.

- Ну, давай, веселися.

Це я хотіла поставити крапку в цій розмові. Я бажала завершити все на більш-менш позитивній ноті. Але Вадим випередив мене, кинувши цю фразу, ніби собаці кістку й завершивши виклик, змушуючи знову ж таки відчувати неприємний осад після нашого спілкування.

Я настільки заглибилася у свої не райдужні думки, що навіть не помітила, як хтось опинився зовсім поруч. 

- Яка неочікувана зустріч..., - шепотом пролунало прямо біля мого вуха, а чиясь рука окутала мою талію...