Розділ 23

- Це стосується цього букету та підвіски? - Таке от питання пролунало від Наталі відразу після того, як вона прочитала повідомлення. Я не стала приховувати від подруги правди й розвернула екран до дівчини, щоб і вона теж була посвячена в мій секрет. Наталка могла бути єдиною людиною, з котрою я могла цим поділитися, а оскільки всередині мене вирував буревій, то життєво необхідно було його вивільнити, щоб він не зруйнував мою психіку. Щоб ця незрозуміла ситуація з Іллею морально мене не знищила.

- Так, - хоча я сама не могла повірити, що чоловік так різко вривається в моє життя, перевертає його догори дриґом. Каламутить всередині все те, що давним-давно вляглося. Але, виявилося, повністю не зникло. На жаль, не зникло, бо ці інтриги мені ні до чого. Не при офіційному чоловікові та не при улюбленій доньці.

- Ілля? - Наталка в першу чергу звернула увагу на саме повідомлення, до кінця не тямлячи, про що там йдеться. Але ось коли погляд дівчини підійнявся вище, до імені, від якого і було надіслане це смс, вона здивувалася. І не встигла я ще навіть вимовити нічого у відповідь, як здивування подруги набирало обертів, тож дивилася вона на мене вибалушеними очиськами, котрі от-от ризикували покинути очниці. - Той... самий?

Так, на жаль, той самий. Куди б краще було, якби там був якийсь інший Ілля. А ще краще якби на екрані світилося ім'я Вадима. Мого чоловіка. Мого коханого. Того, хто і мав робити мені такі приємні подарунки.

- Виходить, що я не помилилася? - Наталі ніби стареньке авто, котре заводиться з товкача, але коли заводиться, то його вже чорта з два заглушиш. Так само і подруга - спочатку була ошелешена новиною, довго кумекала, що і до чого, а тепер її вже не зупинити. Дівчина хоче вивідати, що і до чого. Потребує нюансів.

- З приводу чого? - І на превелику радість подруги, я готова поділитися з нею певно найголовнішим секретом всього мого життя. Хоч ця закоханість в Іллю і сталася в юнацькому віці, коли гормони біжать попереду паротягу й почуття дещо такі специфічні й не підкріплені здоровим глуздом, та все ж про цей секрет ніхто не знає. Ні мої батьки, ні Вадим, ні навіть найкраща подруга. Не знала, до цього часу. Наразі я готова прочинити для неї дверцята до цього таємного сховища.

- Що між вами щось є, я ж відразу це відчула, а ти не признавалася, - хотілося спочатку вкинути якусь колючку на адресу подруги, щось типу яка вона досвідчена нишпорка, але я майже відразу відкинула цю ідею, бо я потребую підтримки Наталки, а не хочу нажити собі ще одного ворога. І так якось кепсько вийшло, що таким ворогом став рідний чоловік.

- Ну, не те щоб було... Просто я була закохана в Іллю ще в школі, - Наталі хоч і обожнювала язиком покрутити, але я була переконана в тому, що вона збереже мою таємницю, тим більше якщо я її про це попрошу. Тож Вадим не дізнається, що мені робив масаж однокласник, в якого я була колись закохана. Не думаю, що улюбленого порадує така новина.

- Просто закохана? Чи між вами щось було більше? Цур, я могила, - дівчина тут же провела по губах двома пальцями - великим та вказівним, начебто уявно закриваючи рот на замок.

- Просто закохана, - своїми словами я дещо присадила подругу, бо та вже була в очікуванні нових грандіозних деталей, тому нашорошила свої вушка та нагострила свої оченятка. - Ілля ігнорував мене. Повністю. Я була йому взагалі не цікава, тож це так і завершилося нерозділеними почуттями.

- Та схоже зараз все кардинально різко змінилося, - Наталка ніби хотіла мене підтримати, показати, що ось, рибка нарешті клюнула попри те, що довелося так довго очікувати цього улову. 

- Ага, тільки мені це вже зараз не потрібно, - ось тільки вона не врахувала того моменту, що нам з Іллею вже не по шістнадцять років й життя кардинально змінилося з часів школи. У мене так точно. Стосовно нього не впевнена... Хоча... Теж змінилося, якщо з повного ігнору в мій бік чоловік перейшов в атаку за моєю увагою.

- Тоді чому ти так переживаєш? Сходиш на цю зустріч однокласників, гарно проведеш час, а Іллюшу просто проігноруєш. Його та всі його знаки уваги, - кивнула дівчина на букет, котрий мозолив очі, ніби той був таким собі шпигуном однокласника й міг доповісти чоловіку ситуацію стосовно мене та слів промовлених на його адресу. - Чому ж тут хвилюватися?

Не знаю чому. По факту, то нічому. Я справді можу спокійно сходити на цю зустріч однокласників, навіть якщо вона і не була запланована й Ілля все це вигадав на ходу. Поспілкуюся з людьми. Згадаю школу. Просто розвіюся в новій атмосфері, бо походи в ресторан стали не таким частим явищем у моєму житті після народження Сюзі. Тож все гаразд, нічого перейматися. Нічого, але черв'ячок сумнівів все ж таки закрався глибоко мені в душу й потрішки там крутився, навіваючи різні провокаційні думки. А що як цей чоловік моя доля? Що як доля не просто так зводить нас одне з одним, щоб дати другий шанс нашим можливим відносинам? Тим паче Ілля тепер готовий до цих відносин і вже неодноразово на це натякає. А я... Я заплуталася. Не можу промовити категоричне ні цим можливим відносинам, але і так це теж... Не туди...

- Карі? - Поки я судомно розмірковувала над тим, як я заплуталася в цьому лабіринті відносин, навіть не відчула, як поринула далеко думками від цього світу, залишивши у ньому тільки своє фізичне існування. Чим Наталка і скористалася, розтормошивши мене зі сторони в сторону й привівши до почуття.

- Га?  - Погляд вже не був настільки розмитим як було буквально пару секунд тому, почав фокусуватися на подрузі, яка занепокоєно спостерігала за моїм втраченим станом.

А коли я чітко побачила обриси дівчини перед собою, я так само чітко відчула вібрацію у своїй руці. Котрою я досі стискала свій мобільний телефон. На який набирав якийсь незнайомий номер...