Розділ 8

Щоб дещо вгамуватися після зустрічі з однокласником мені довелося домовитися з Марі стосовно завтрашньої зустрічі, добре, а головне смачно поїсти й прийняти душ в готелі, дещо змивши з себе не тільки дотики Іллі, а різного роду думки стосовно чоловіка.

- Карі, чуєш? - Після душу ми з Наталі розляглися по своїх ліжках, і якщо подруга щось там тицяла у своєму мобільному, то я схопила книгу, котру взяла з собою й намагалася зосередитися на читанні. Я любила цю справу, ще з дитинства присвячувала цьому хобі чимало часу, але чим ставала дорослішою, тим це заняття відходило на другий план. Спочатку в моєму житті з'явився Вадим, після - Сюзі, а разом з донькою і потреба майже весь час проводити час з малечою, тому для читання практично не залишалося можливості. Тому ця поїздка чудова нагода хоча б "закинути" за душу одну книжку. Хоча б невеличку, але прожити одну вигадану історію.

- Чую, - та схоже і тут не вийде повністю зосередитися на літерах, котрі спліталися в слова, які після переходили у великі речення. Після розмови з Марі ми з Наталкою трішки спілкувалися, але дівчина вже не мала того шалено активного настрою, котрий йшов з нею рука об руку, коли ми вийшли з масажного центру. Вона певно зрозуміла, що я далеко від нестримного оптимізму, тому прикрутила свою запальничку до мінімуму. І ось тільки зараз цей вогник знову почав якщо не горіти, то хоча б подавати ознаки життя.

- Ти мені вибач, якщо я не те щось сказала, чи то пхала свого носа не у свої справи. Я не хотіла нічого такого образливого тобі сказати, коли заїкнулася про те, що твій однокласник не одружений. Я вважаю, що у вас з Вадимом ідеальна родина й чудова донька, і ви створені одне для одного. Вибач мені якщо чимось тебе образила. Я не зі зла.

Наталі настільки щиро перепрошувала, так слізно просила її вибачити, що я не змогла проігнорувати слова подруги, не змогла просто всидіти на місці, тому відкинула книгу в сторону(ех, схоже не доля мені знову повернутися в дитинство й віддати пару годин підряд одному лиш хобі) і рушила до дівчини. Вона та, хто завжди була поряд і готова будь-якої миті прийти на допомогу. Наталка та подруга, на яку я можу всюди й завжди покластися, буде по-дурному втратити її просто через якийсь миттєвий поганий настрій. Через минуле позбавитися майбутнього.

- Нічим ти мене не образила, і тобі немає за що перепрошувати. Це ти мені вибач, що я так різко відреагувала на твої слова, - я розпростерла руки в сторони, а Наталі таке враження тільки цього й очікувала, адже вже наступної миті кинулася мені в обійми. В наші старі добрі обійми. Котрі зберігали нашу дружбу ось вже протягом скількох років. - Просто зустріч з Іллею була неочікуваною і...

- Карі, якщо не хочеш, то не розповідай, - дівчина прекрасно бачила, а ще скоріше ідеально відчувала, наскільки для мене ця тема важка, тож попередила, що я можу не ламати саму себе, якщо це таємниця. Не витягувати все це з себе лещатами. - Я все зрозумію. В кожного мають бути таємниці, і ти теж не виняток. Я все розумію, так що не хвилюйся.

- Все добре, тут нічого такого екстраординарного немає, це все було в минулому, тож...

Мені варто було поділитися з кимось даною інформацією стосовно Іллі. Що я в нього була в школі закохана, а моє кохання виявилося однобічним, хлопець ніяк не відреагував на ці почуття. А з ким ще я можу поділитися цим, як не з найкращою подругою? Не Вадиму ж розказувати стосовно моїх вподобань, хоч навіть це було в далекому минулому, це явно не додасть чогось позитивного в наше сімейне життя. А от подруга це інша справа, на те й потрібні подруги, щоб ділитися з ними такими чуттєвими моментами.

Ось тільки мої наміри перервали. Хтось постукав у вхідні двері номера й тому мені довелося поставити на паузу свою розповідь, а подруга тут же чкурнула відкривати неочікуваним гостям.

- Доброго вечора, вибачте, що відволікаю, але вам тут передали посилку, - на порозі номера стояв якийсь молодий чоловік, і судячи з його вигляду, то це був працівник даного готелю. Котрий тримав в одній руці чималий букет червоних троянд, а в іншій невеличкий пакетик. Якийсь подарунковий пакетик. З квіточками та кульками.

- Еммм, - Наталі розгубилася, не стала тут же забирати з рук хлопця дані презенти, а спочатку повернулася до мене, запитально підійняла брову, на що я тільки стенула плечима, даючи німу відповідь, що я ні чорта не розумію, а після звернулася до працівника, - а це точно нам? Можливо, ви помилилися номером?

- Зачекайте, будь ласка, і візьміть це, - чоловік довірив подрузі потримати цей шикарний букет, а сам дістав мобільний й щось почав на ньому перевіряти, - це просили передати Карині Олександрівні. Ви не Карина Олександрівна?

- Я ні, - Наталі не поспішала віддавати троянди назад, тому повернулася до мене разом з ними, - а ось ця дівчина Карина Олександрівна.

- Отже, все вірно, тримайте, - хлопець віддав Наталці в придачу ще й пакетик і буквально через дві секунди вже і його слід охолонув. Залишивши нас з подругою підозріло поглядати на ці презенти, ніби на щось незвичне. На щось екзотичне.

- Тримай, - дівчина поклала букет на моє ліжко, а пакетик, котрий виглядав як святковий, адже був розмальований теж квіточками, віддала мені в руки, як дуже цінну посилку. - Це від Вадима?

- Хтозна, - стенула плечима й вирішила дістати вміст пакетика. Як виявилося, там знаходилася невеличка коробочка, відкривши яку, я побачила підвіску. А на цій підвісці висів кулончик у вигляді двох голубів, котрі своїми дзьобиками доторкалися одне до одного, начебто цілувалися одне з одним.

- Ого, як мило, - саме такі відчуття я наразі переживала всередині, а Наталі була куди розкутіше, тож виразила емоції в голос, - це ж від Вадима? Я правильно розумію?

- Не знаю, - у мене виникли певні підозри стосовно того, що ці подарунки справді від чоловіка. Натомість в голову закралася інша людина, яка могла бути ініціатором цієї щедрості.