Розділ 19

- Алло, Марі, впізнала? - Марі, вона ж Марина, вона ж моя однокласниця, з котрою я підтримувала хоч якийсь зв'язок, якщо брати шкільні часи. Ми час від часу з нею переписувалися, ще рідше зідзвонювалися, а бачилися наочно взагалі років так п'ять тому, коли вона проїздом була на потягу й у нас було всього п'ятнадцять хвилин часу, щоб перекинутися пару словами.

- Емм... ні, а хто це? - Ну ось і підтвердження тому, що ми з Марі не найкращі подруги. М'яко кажучи. Вона навіть мій голос не впізнала, то про що тут ще говорити?

- Карі, твоя однокласниця, якщо таку пам'ятаєш, - крайній раз ми з дівчиною списувалися десь пів року тому, за цей час могло достобіса змінитися в її житті й існувала така ймовірність, що там не було місця для такої як я, якоїсь однокласниці з далекого минулого.

- Ааа, Карі, так, привіт, я ось тільки зараз поглянула на номер телефону. Справді, це ти, в мене висвітилося твоє ім'я на номері, але я тут на роботі, тож відразу не звернула увагу.

Чесно кажучи, не знаю, чи то правда. Можливо дівчина просто так намагається виправдатися, а насправді мій номер якщо не в чорному списку, то вже точно не підписаний в телефонній книжці. Тому тут п'ятдесят на п'ятдесят, не зрозуміло, чи правда не помітила, чи трішки вішає локшинки мені на вушка.

- Не відволікаю? Якщо що, то можу набрати пізніше, тільки скажи о котрій, - окей, ці сентименти ні до чого, вже як є, так і є, я не маю права на неї ображатися, якщо вона навіть мене безнапасно забула. Я ось про Маринку згадала теж не просто так, у справі дзвоню, тож тут рахунок один-один.

- Та ні, не відволікаєш, я просто підраховувала зарплатню своїм підлеглим, все ж цифри клопітка робота й вимагає уваги, а загалом ні, все гаразд.

- Підлеглим? Ти змінила професію? - Крайній раз коли ми з Марі переписувалися, то вона працювала візажистом, робила дівчаткам красивий макіяж. Навіть мені відправляла деякі фото своїх робіт. І я хоч у цій сфері не компетентна, оскільки часто бігала містом та й загалом без косметики, але клієнтки після однокласниці виходили красунями. Дівчина робила магію власними руками. В неї був очевидний талант.

- Професію ні, а от статус - так, - не без гордості заявила Марі, а я взяла паузу, щоб обдумати почуте. Статус? Виходить, що вона вийшла заміж? Тільки до чого тут це і те, що вона комусь там підраховує зарплатню? Де тут зв'язок? Напевно, дівчина зрозуміла, що якось не виразно висловилася, тож додала через десяток секунд, - я відкрила свій салон краси. З власними працівницями.

- Ааа, зрозуміло, - я вже навіть встигла дещо засмутитися, адже якби Марина вийшла заміж, то мій задум би тріснув по швах та розійшовся назавжди, так і не втілившись в реальність. - Вітаю! Впевнена, що в тебе все вийде. Ти молодець!

- Дякую! Та у мене вже не кепсько так виходить, - на скромність дівчина не страждала. Вона не була настільки самовпевнена як то Ілля, але й знала собі ціну. - А ти що? Як родина?

- Все добре, дякую. А ти ж проживаєш там де і проживала? В цьому плані нічого не змінилося? - Можливо, Марі вже десь деінде відкрила бізнес. В іншому місті. А то і в іншій країні? Від такої різного можна очікувати. Якщо Наталі це дівчина-запальничка, то Марина це взагалі дівчина-факел. Чорта з два погасиш.

- Так, а що?

- Не хочеш завтра зустрітися? Я якраз буду у твоєму місті, можемо перетнутися, поспілкуватися, - надіюся, що однокласниця зараз не повідомить мені, що не гоже королевам зі всякими холопами спілкуватися. Можливо, Марі задерла високо носика після відкриття бізнесу й не збирається його опускати до рівня середньостатистичної жінки з чоловіком та дитиною.

- Супер ідея! Давай! - А ні, все гаразд, носик не прагне до неба. - А де?

- Завтра на шосту в ресторані "СанЛоран". От тільки там буду не тільки я...

- А хто ще?

- Наші однокласники. Лера, Саша, Іра, Ілля. Завтра ж зустріч однокласників, чи ти не знала? - А ось тут стає цікаво...

- Ні, не знала, - виходить, що Ілля просто так це все вигадав і в терміновому порядку буде всіх збирати? Це так варто розуміти? - Та я правда і ні разу там не була на цих зустрічах, тож це й не дивно.

Хм, виходить, що вона в такій же позиції як і я, ніколи там не була, тож можливо тому її туди й не кликали. Теж варіант.

- Я так само, але от вирішила побачитися з іншими, згадати минуле. То ти за?

Ось і дізнаємося, чи справді це зустріч однокласників, чи якась гра від Іллі. А якщо вже й сідати за цей ігровий стіл, то з козирем в рукаві, в іншому випадку я точно програю...