Розділ 17

Як нереально добре, що Ілля покинув мої сіднички, перестав місити це гаряче тісто, оскільки якби він і надалі продовжував там трудитися, то я б згоріла прямо на місці, разом з цим лежаком. Настільки однокласник бентежив мене своїми діями та даною пропозицією.

- Не впевнена, що це гарна ідея, - якомога виваженіше вимовляю, щоб не образити чоловіка. Хоча насправді хочеться повернутися на сто вісімдесят градусів та заявити Іллі прямо в обличчя, що у мене є чоловік, у мене є дитина, і дану інформацію я надала йому буквально хвилину тому. Але його це не збентежило, а ніби навпаки підштовхнуло діяти. Перти напролом, пропонуючи спільну вечерю.

- Чому ні?

Чому ні? Справді? Заміжня жінка, яка має дитину, буде ходити на побачення з іншим чоловіком? Це для Іллі все в межах адекватного? Нічого взагалі такого крамольного?

- Наталі з того ж міста, що і я, ми з нею приїхали на пару днів сюди, щоб відпочити. Побути разом. Жіночою компанією. Думаю вона не зрозуміє, коли я покину її одну в номері й піду з тобою вечеряти. Без образ, але це буде не красиво стосовно Наталі, - вибачай, подруго, що я тобою так прикриваюся, але мені необхідно якось зіскочити з цієї можливої зустрічі. Я зараз себе відчуваю так собі, не в сназі контролювати всі емоції, тож додаткові випробування для моїх нервів взагалі ні до чого. Тим паче сьогоднішню зустріч з Іллею ще можна якось обґрунтувати, я прийшла на масаж й не була в курсі того, що однокласник тут працює. Зовсім інша ситуація, якщо я добровільно погоджуся з ним на вечерю. Сама власними нозями почимчикую до нього на зустріч.

- Так а навіщо залишати Наталі в номері? - Чоловік взагалі ніколи не бентежиться, чи що? Його ніщо не може вибити з рівноваги? З часів школи він тільки розвинув рівень своєї самовпевненості й тепер нею користується по повній програмі? - Бери її з собою.

- З собою? - Побачення втрьох? Це так варто розцінювати? Ще трішки й мої думки зайдуть в глибокі хащі, і я почну думати стосовно того, що Ілля не тільки хоче повечеряти зі мною та Наталкою, а і поекспериментувати. Вже десь в кімнаті якогось готелю, чи своєї квартири. На ліжку. Без зайвого одягу. Тільки от вже не в плані масажу...

- Ну, так, думаю, інші не будуть проти.

- Інші? - Не втримуюся та вигукую це єдине слово. Невже мої такі шалені думки не такі вже й небезпідставні й чоловік реально вирішив набути нового досвіду? Де всіх багато, в неформальній обстановці, чоловіки та жінки...

- Так, інші. Невже ти не хочеш побачитися з Леською? Чи Ірою? Чи тим же Сашкою?

- Леською, Ірою, Сашкою? - Якийсь дуже відомий набір імен в одній компанії. От тільки...

- Завтра зустріч однокласників, - ось воно що, ось звідкіля ноги ростуть. Це все імена моїх однокласників. Ну, і звичайно однокласників Іллі. - Ти ж після закінчення школи ні разу не була на зустрічі однокласників, правильно?

- Не була, - зі школи в мене залишилася тільки одна подруга, з якою я підтримую хоч якийсь зв'язок. З іншими я не спілкувалася. Це було перша причина того, чому я не була гостем на таких здибанках. А друга причина, і вона найголовніша - я не бажала перетинатися вкотре з Іллею, щоб не згадувати часи, коли я за ним сохла. Навіщо здирати шкіру з рани, яка тільки-тільки зарубцювалася? Вірно, це ні до чого, тож саме тому я ігнорувала ці зустрічі, від гріха якомога далі. Зосередилася на теперішньому, на власній родині, щоб не повертатися до минулого, до втраченого кохання.

- Тоді домовилися? Завтра на шосту в ресторані "СанЛоран". Я тобі скину координати цього закладу. Поспілкуємося, згадаємо шкільні часи, перші дурні закоханості.

- Домовилися, - ляпаю скоріше, ніж обдумую відповідь. Просто Ілля вміє бути переконливим, дуже переконливим, головне, щоб завтра я не повторила сьогоднішньої помилки. Бо ця зачіпка стосовно перших дурних закоханостей... Вона була промовлена просто так, до слова, чи чоловік спеціально акцентував на цьому увагу, про щось підозрюючи?

"Ось завтра і дізнаєшся, чого ти так нервуєш?" - підколює внутрішній голос і ще певно не усвідомлює, що якщо що, то вигрібати ми будемо завтра разом...