Розділ 7

Як нереально добре, що Ілля покинув мої сіднички, перестав місити це гаряче тісто, оскільки якби він і надалі продовжував там трудитися, то я б згоріла прямо на місці, разом з цим лежаком. Настільки однокласник бентежив мене своїми діями та даною пропозицією.

- Не впевнена, що це гарна ідея, - якомога виваженіше вимовляю, щоб не образити чоловіка. Хоча насправді хочеться повернутися на сто вісімдесят градусів та заявити Іллі прямо в обличчя, що у мене є чоловік, у мене є дитина, і дану інформацію я надала йому буквально хвилину тому. Але його це не збентежило, а ніби навпаки підштовхнуло діяти. Перти напролом, пропонуючи спільну вечерю.

- Чому ні?

Чому ні? Справді? Заміжня жінка, яка має дитину, буде ходити на побачення з іншим чоловіком? Це для Іллі все в межах адекватного? Нічого взагалі такого крамольного?

- Наталі з того ж міста, що і я, ми з нею приїхали на пару днів сюди, щоб відпочити. Побути разом. Жіночою компанією. Думаю вона не зрозуміє, коли я покину її одну в номері й піду з тобою вечеряти. Без образ, але це буде не красиво стосовно Наталі, - вибачай, подруго, що я тобою так прикриваюся, але мені необхідно якось зіскочити з цієї можливої зустрічі. Я зараз себе відчуваю так собі, не в сназі контролювати всі емоції, тож додаткові випробування для моїх нервів взагалі ні до чого. Тим паче сьогоднішню зустріч з Іллею ще можна якось обґрунтувати, я прийшла на масаж й не була в курсі того, що однокласник тут працює. Зовсім інша ситуація, якщо я добровільно погоджуся з ним на вечерю. Сама власними нозями почимчикую до нього на зустріч.

- Так а навіщо залишати Наталі в номері? - Чоловік взагалі ніколи не бентежиться, чи що? Його ніщо не може вибити з рівноваги? З часів школи він тільки розвинув рівень своєї самовпевненості й тепер нею користується по повній програмі? - Бери її з собою.

- З собою? - Побачення втрьох? Це так варто розцінювати? Ще трішки й мої думки зайдуть в глибокі хащі, і я почну думати стосовно того, що Ілля не тільки хоче повечеряти зі мною та Наталкою, а і поекспериментувати. Вже десь в кімнаті якогось готелю, чи своєї квартири. На ліжку. Без зайвого одягу. Тільки от вже не в плані масажу...

- Ну, так, думаю, інші не будуть проти.

- Інші? - Не втримуюся та вигукую це єдине слово. Невже мої такі шалені думки не такі вже й небезпідставні й чоловік реально вирішив набути нового досвіду? Де всіх багато, в неформальній обстановці, чоловіки та жінки...

- Так, інші. Невже ти не хочеш побачитися з Леською? Чи Ірою? Чи тим же Сашкою?

- Леською, Ірою, Сашкою? - Якийсь дуже відомий набір імен в одній компанії. От тільки...

- Завтра зустріч однокласників, - ось воно що, ось звідкіля ноги ростуть. Це все імена моїх однокласників. Ну, і звичайно однокласників Іллі. - Ти ж після закінчення школи ні разу не була на зустрічі однокласників, правильно?

- Не була, - зі школи в мене залишилася тільки одна подруга, з якою я підтримую хоч якийсь зв'язок. З іншими я не спілкувалася. Це було перша причина того, чому я не була гостем на таких здибанках. А друга причина, і вона найголовніша - я не бажала перетинатися вкотре з Іллею, щоб не згадувати часи, коли я за ним сохла. Навіщо здирати шкіру з рани, яка тільки-тільки зарубцювалася? Вірно, це ні до чого, тож саме тому я ігнорувала ці зустрічі, від гріха якомога далі. Зосередилася на теперішньому, на власній родині, щоб не повертатися до минулого, до втраченого кохання.

- Тоді домовилися? Завтра на шосту в ресторані "СанЛоран". Я тобі скину координати цього закладу. Поспілкуємося, згадаємо шкільні часи, перші дурні закоханості.

- Домовилися, - ляпаю скоріше, ніж обдумую відповідь. Просто Ілля вміє бути переконливим, дуже переконливим, головне, щоб завтра я не повторила сьогоднішньої помилки. Бо ця зачіпка стосовно перших дурних закоханостей... Вона була промовлена просто так, до слова, чи чоловік спеціально акцентував на цьому увагу, про щось підозрюючи?

"Ось завтра і дізнаєшся, чого ти так нервуєш?" - підколює внутрішній голос і ще певно не усвідомлює, що якщо що, то вигрібати ми будемо завтра разом...

- Карі, признавайся!

Якщо я виходила з цього центру масажу вся ніби розбалансована, ні чорта ні фізично, ні морально не відпочила, то от Наталка ледве не підплигувала від радості та щастя, яке її очевидно розпирало зсередини. Таке враження, начебто дівчина заново на світ народилася, тому так яскраво й гостро сприймала дану реальність. Тому й цю фразу кинула як вудилище, явно з надією щось витягнути цікаве й поживне для свого рожевого світосприйняття.

- В чому признаватися? - Подруга запропонувала пішки пройтися до готелю, перед тим заглянувши кудись в ресторану, щоб щось перекусити. І якщо спочатку мені ця ідея зайшла, я бажала провітритися після зустрічі з "минулим", то от зараз вже не впевнена, що це було вдалою ідеєю. Ми з Наталі знаходилися на діаметрально різних полюсах, й залишалося тільки сподіватися, що не посваримося на цьому ґрунті. Вона явно бажала гомоніти, веселитися, радіти життю, а я хотіла закритися десь одна-однісінька та проаналізувати, що сталося. Що трапилося в тому кабінеті. Чому Ілля так дивно себе поводив. І чому в мене була така екстраординарна реакція на однокласника.

- В тебе щось було з цим красунчиком? Так? Признавайся! Давай! - Наталі рвало і рвало добряче, бо вона то хапала мене за руку, то відпускала й намагалася заглянути у вічі. То знову брала за руку й розмахувала нею, як вітряком. Коротко кажучи - подругу добряче бомбило від емоцій. Вони вибухали всередині неї кожної мілісекунди.

- З яким ще красунчиком? - Відчуття, ніби я не спала протягом пару діб, нарешті добралася до заповітного ліжечка, впала на нього й солодко відімкнулася від цього світу. А тут хтось розбудив мене, хоче забрати цей такий чудовий сон й змусити про щось тверезо думати, щось аналізувати. Роздратованість ось-ось вирветься на волю й розірве всіх на маленькі шматочки. Дівчина ризикує сама того не усвідомлюючи.

- Ну, з Іллею, з власником цього центру, з твоїм однокласником, - а подруга бачу часу дарма в масажному кабінеті не втрачала, думаю, розпитала в чоловіка і за його бізнес, і за шкільні роки. Та воно і зрозуміло, Наталка прекрасно себе відчувала в компанії Іллі, то я червоніла кожної секунди від його відвертих дій та ще відвертіших слів.

- Ні, нічого не було, - можливо, цілком можливо, що при іншій ситуації я б повідала дівчині стосовно того, що я була закохана в Іллю, що він був моїм "крашем". Цілком можливо. Вона все ж таки моя найкраща подруга, а подруги мають ділитися секретами одна з одною. Та ця тема з однокласником була дуже слизькою, а якщо ще й врахувати стан, в якому я наразі перебувала, то впасти тут і розбити собі коліно взагалі не проблема. Тож намагаюся оминути цю дорогу.

- Справді? Дивно, він на тебе так дивився, - на "так" Наталі робить акцент, який не реально не зловити, а оскільки мої нерви наразі балансують на межі адекватності й не дуже адекватності, то я це прекрасно відчуваю. Вловлюю цей нюанс.

- Як ТАК? - На що вона натякає? Може, вони там розмовляли не тільки про бізнес Іллі й про те, як він дівчатам косички в школі крутив? А і про мене? Можливо, він вже через Наталі пробивав інформацію стосовно мого особистого життя, а коли до мене дійшла черга з масажем, то вдав, що ніби-то нічого не знає?

- Як кіт на сметану, - промовляє подруга й починає хихотіти. Цікаво, довго протримається цей ефект веселощів? Надіюся, що ні, бо мене починає злегка бісити. Хоч би наш перший день за межами рідного міста не виявився останнім в даній нашій невеличкій компанії.

- Напевно, жінка не погодувала, от він і дивиться на мене як на сметану, - намагаюся вимовити все таким чином, щоб відбити у подруги будь-яке бажання й надалі продовжувати ці теревені.

- А Ілля не одружений...

- Ааа, так? - Ось це цікаво, скільки ж тем вони там встигли обговорити? - Це ти для себе дізнавалася дану інформацію?

- Та ні, просто...

- Вибач, мені потрібно терміново подзвонити.

Надіюся, що Наталці не прилетіло в макітру дурнувата ідея дізнаватися про особисте життя в Іллі для мене. Бо це було б мега дурнувато з її боку. Але стосовно цього я помізкую після, трішки пізніше, а наразі мені потрібно було зробити один важливий дзвінок. До однієї людини. Вона теж була людиною з минулого...