Розділ 16

- Все чудово! - Спокійно це вимовити не виходить, оскільки руки Іллі починають бурхливу діяльність на моїх булочках, тож ці два слова я вигукую й таке враження підскакую на цьому лежаку. Ну, я так точно відчула, як мене пронизав імпульс, від якого я не змогла стриматися на місці, не знаю, чи відчув це однокласник. Скоріш за все, так, відчув, бо це було потужно.

- Чудово для тебе, чи для якогось чоловіка? - Ілля і в школі був нахабним хлопцем, приймав увагу дівчат й сповна нею користувався, ні в чому собі не відмовляючи. І, схоже, з того часу нічого не змінилося, а навпаки чоловік став ще більше впевненим в собі та у своїй харизмі. Так, харизма це те, що мене приваблювало в ньому. Що додавало балів цьому красунчику. Що вирізняло його з-поміж інших однокласників, та і не тільки однокласників.

- А хіба це не взаємопов'язані речі? - Хочу простягнути руку та повернути рушник на місце, щоб вгамувати серце, яке от-от вилетить з грудей й піде пішки шукати нову, куди адекватнішу господарку, ніж дана пришелепкувата.

Ось тільки не встигаю провернути даний намір, адже руки Іллі зникають з моїх сідниць, натомість по них тепер щось тече. Щось рідке, в'язке таке... Схоже на...

- Це спеціальна олійка, - ааа, ну справді... Карино, а ти про що подумала? Звичайно, що це олійка. А тобі яка дурня лізе в голову? - Для еротичного масажу.

Застигаю, застигаю так само як і Ілля, тільки відчуваю, як олійка стікає по моїй п'ятій точці, залишаючи по собі доріжку на моїх червоних від сорому сідничках. Інформація повільно, так само як це мастило доходить до мозку, а після...

- У мене є чоловік та донька, - випалюю на одному подиху, коли весь сенс сказаного нарешті добирається від моїх вух до голови. В іншій ситуації, іншого разу мозок куди б швидше обробив дані слова чоловіка, але ось зараз, в цю саму мить сіра речовина не реально висне.

- Ця олія застосовується для того, щоб розслабити не тільки організм, а й взагалі заспокоїти психічну систему людини.

В такт мені Ілля також видає інформацію, яка не дуже в'яжеться до розмови. Якщо я попередила чоловіка про те, що маю коханого та дитину задля того, щоб він собі там нічого зайвого не надумав з тією олійкою, то от сам однокласник пояснює задля чого це мастило використовується. Певно усвідомив, чому я так сполошилася. Що викликало таку бурхливу реакцію з мого боку.

- Зрозуміло, - заповнюю цю колючу тишу, яка виникає на ці пару секунд та яка дрібненькими, гострими голочками поколює все тіло. Не тільки його нижню частину.

- Як звати доньку? - Ілля береться розтирати цю олію по моїх сідницях та цілком спокійно продовжує вести діалог. А я не можу вгамуватися, бо певно чоловік переборщив з кількістю цього мастила, оскільки воно починає скочуватися по моїх горбиках, затікаючи в дуже потаємні місця. Під трусики. Просочуючись туди та викликаючи мурашки по тілу. Вже вкотре.

- Сюзі, - намагаюся триматися у вуздечці, не виказувати хвилювання. Але, напевно, виходить так собі, оскільки я хриплю дане слово.

- Чудове ім'я, - чорт забирай, і скільки буде тривати цей кошмар? Скільки ще часу Ілля буде м'яти мої сіднички? Ми з Наталкою прямували сюди щоб розслабитися, зняти емоційну й фізичну напругу, а виходить так, що я ще тільки більше напружуюся й про спокій і мови йти не може. - А я самотній. Ні дружини, ні дітей, ні навіть домашніх тваринок.

- Нічого, все ще попереду, - навіщо він мені повідомляє про своє особисте життя? Хіба я в нього питала?

- Я шукаю ту саму, - я вважала, що моя фраза була кінцем даної теми, що це така собі масивна крапка в цьому питанні і її більше немає сенсу надалі розкручувати. Це шаблонна фраза, щоб підтримати людину й дати їй надію, що все ще справді попереду. Та Ілля не заспокоюється, надалі продовжує зачіпати цю тему. Як і тему моїх сідничок, які вже наразі такої температури, що ще трішки й тісто підійде, й з цього тіста можна буде пекти булочки. Я надіялася, що ця олійка дещо вгамує мій жар, натомість вона ще тільки більше розбурхала температуру мого тіла й відповідно моєї свідомості. Якби не однокласник, я б не тільки від рушника позбулася, настільки тут парко...

- Я впевнена, в тебе все вийде, - ще один шаблон, ще одна фраза за замовчуванням. Надіюся, хоч цього разу чоловік зрозуміє, що все, варто закруглятися. І з масажем бажано теж, бо ще пару хвилин та я втрачу свідомість в цій парилці, яку створює мені Ілля своїми рухами та взагалі своєю присутністю.

- А ти зараз в цьому місці проживаєш?

Фух, невже дійшло нарешті?

- Ні, в іншому, а що?

- І надовго приїхала сюди з візитом?

- На пару днів, - начебто відійшли від теми особистого життя, перемикнулися на щось інше, а я все одно відчуваю себе так, ніби йду по мотузці, яка натягнута між двома горами, а внизу прірва, в котрій не видно ні кінця ні краю. І я ризикую завалитися в ту прірву кожної секунди, кожної миті моє життя висить на волосинці.

- Як ти дивишся на пропозицію завтра десь ввечері перетнутися та разом повечеряти?