Розділ 15

- Ілля, а ти міг би мені дати рушника? - Мнуся на одному місці, неймовірно сильно хвилююся, начебто дівчинка перед своїм першим разом і не ризикую пройти на ложе, де й має все трапитися. Масаж має трапитися, а ви про що безсоромники подумали?

- Рушник? Навіщо? - Нетямуще перепитує Ілля та не може усвідомити, чому я не проходжу до лежака, біля узголів'я якого однокласник і перебуває наразі. Ну, звичайно, чоловік готовий приступити до своїх прямих обов'язків, а його клієнтка, тобто я, незрозуміло що хоче та чого потребує. Пещена наша Карина, пещена, так відразу і не скажеш, що дуже рідко користується такими послугами, як масаж.

- Та просто тут дещо холодно, а рушником я могла б прикритися та зігрітися, - надіюся, що це приглушене світло, яке панує в цьому приміщенні, приховує моє розпашіле обличчя й всі інші частини мого тіла. Насправді тут доволі таки комфортна температура, а якщо врахувати ще той момент, що я дуже і дуже сильно хвилююся, то тут ледве не лазня. Ось тільки однокласнику знати про це не варто.

- Дивно, я думав тут тепло, та і твоя подруга нічого такого не говорила, що холодно, - стенає плечима Ілля, але все ж таки прямує в інший бік кімнати, відкриває дверцята шафи й дістає звідти заповітний рушник. Наразі це настільки для мене важлива річ, що я і словами передати не можу. Цей шматочок тканини наразі на вагу золота. - Тримай.

- Дякую, - я вихоплюю з рук чоловіка рушник, і тепер навпаки вмикаю прискорений режим пересування. Якщо до цього я м'ялася на місці й не наважувалася пройти далі, то ось зараз швидко підходжу до лежака, заплигую на нього, ледве не впавши з іншої сторони й накриваюся зверху рушником. Точніше прикриваю мою п'яту точку. - Можемо починати.

Бачив би мене зараз Вадим, знав би він, хто буде мені робити масаж, а ще й плюс до всього які я слова промовляю до цього чоловіка... Летіла б я додому скоріше автобуса.

- Добре, - поки що все окей, Ілля береться за мою спину, і хоч відразу пару голочок проштрикують моє тіло, умовних голочок, та все ж це триває буквально пару секунд, а надалі все більш-менш заспокоюється. Тіло віддається досвідченим рукам однокласника, серце дещо нормалізує свою роботу, а моя свідомість не так різко реагує на дану ситуацію. - До речі, подруга у тебе вогник. Не переслухаєш.

- Ага, вона така, - сто відсотків Наталі тут не червоніла, не бліднула й не соромилася, коли роздягалася перед Іллею. Дівчина була не з боязкого десятка, а якщо ще й врахувати той момент, що цей чоловік не був об'єктом її зацікавленості в школі, то й поготів подрузі не було сенсу хвилюватися. Вона просто прийшла на масаж. Не більше, не менше. Просто прийшла насолодитися та фізично й морально відпочити.

- Ніколи б не подумав, що ти будеш товаришувати з такою, як Наталка.

Чорт, і не побачиш же обличчя Іллі, не зрозумієш, з яким виразом обличчя він це вимовляє. Який сенс хоче вкласти в дану фразу.

- В якому плані? Чому ні? - В будь-якому разі треба запитати, прощупати підґрунтя, до чого веде однокласник.

- Ну, якщо чесно, то в школі ти була тихенька. Спокійна. Коротко кажучи, повна протилежність Наталі. Ніколи б не подумав, що ти будеш дружити з такою говіркою та відвертою дівчиною.

- Життя не стоїть на місці, а школа залишилася давним-давно в минулому. Ми стали іншими, дуже сильно змінилися, - ага, ось він до чого підводить. Отже, все ж таки Ілля мене час від часу помічав у школі? Все ж я не була повністю для нього привидом, якого він ніколи не зауважував?

- Так, це я помітив. Ти дуже змінилася.

- Хоч в кращу сторону? - Вже і руки Іллі на моїй спині не так мене сильно бентежать, натомість цікаво, що промовить однокласник на це моє питання.

- В набагато кращу. Ти стала дуже гарною. Прямо красуня. 

- Дякую, - видавлюю з себе й сильніше зариваюся обличчям в ту дірочку, яка призначена для голови. Хочу сховатися від цих компліментів. Воно то звичайно приємно, але... Але якого милого ти спочатку ставиш питання, а потім ніяковієш, отримавши на них відповідь? Сама ж винна, сама втрапила в цю пастку. Яку ж власними руками й поставила. Плюс до всього... Це він зараз хоче сказати, що наразі я красуня, а тоді, в школі була виродок виродком? Тому Ілля не звертав на мене ні найменшої уваги?

- А як щодо особистого життя? - Таке враження, що язик і руки Іллі дуже добре вміють грати в одній команді, адже якщо язик ставить провокативне питання, то руки чоловіка відсторонюють рушник вниз, чим відкривають доріжку до моєї п'ятої точки, а вже наступної миті я відчуваю, як руки однокласника опиняються на моїх булочках... Вже там викликаючи провокацію...