Розділ 13

Ілля. Мій однокласник. Якого я шалено кохала. А він мене ні.

- Карино? - На диво, але чоловік мене тут же впізнав. В школі, в старших класах, коли я була в нього закохана, то він ніби спеціально мене ігнорував, будуючи відносини з іншими однокласницями, з дівчатами з паралельних класів, чи то молодших. Ілля мав не те що популярність серед дівчат, він купався у цій жіночій увазі й ніколи не був нею обділений. Ось тільки мене для нього таке враження не існувало, адже хлопець міг деколи зі мною навіть не привітатися, не говорячи вже про щось більше.

- Привіт, - відхрещуватися не було ніякого сенсу. Так, я кохала його. Так, я по ночах споглядала його фотографії під ковдрою й плакала, ридала, усвідомлюючи, що він ніколи не зверне на мене увагу. Але про це знала тільки я, Ілля явно ні сном ні духом про таку мою зацікавленість в його персоні, тож і наразі не варто ніяковіти та забиватися в кут від того, що він мене попросту впізнав.

- Ілля Володимирович, до нас записалися на прийом відразу дві клієнтки, а тут так вийшло, що...

Ілля Володимирович? Нічого собі. Це звернення пролунало від адміністраторки, яка при появі чоловіка дещо стала впевненіше почуватися, але водночас я не могла зрозуміти, чому вона так офіційно звертається до масажиста. Адже Ілля працював масажистом в цьому центрі, я правильно розумію? Скоріш за все, так. Тоді чому дівчина по батькові до нього звертається? Я б не сказала, що між ними велика різниця у віці. Тоді з чого б такий офіціоз?

- Ліля, все добре, - ну, ось, Ілля до дівчини звернувся тільки на ім'я. Я б ще зрозуміла, якби у них в компанії варто було до кожного працівника так офіційно звертатися, тоді все було б очевидно. Але ж ні, це не так, однокласник спростовує такий здогад. - Милі дівчата... До речі, Карино, не представиш свою подругу?

- Наталі, - не встигла я справді познайомити подругу з однокласником, як та навипередки назвала своє ім'я, та ще й простягнула руку для знайомства. Дівчина була куди впевненіше у собі в плані знайомства з чоловіками й навіть попри те, що мала офіційного чоловіка, вміла гарно себе піднести. Ось і зараз вкладає свою ручку в руку Іллі та мило посміхається своєю шикарною усмішкою. - Приємно познайомитися, Ілля Володимирович.

- Можна просто Ілля, - таке враження, що вони скоро будуть вже пити на брудершафт, поки я й надалі буду відходити від шоку, пов'язаного з такою неочікуваною зустріччю. - Дівчата, можу я вас попросити, щоб по черзі прийняти кожну з вас? Завчасно перепрошую за форс-мажор, але мої працівниці дещо мене підставили, тож доводиться самому якось викручуватися. А я вам зроблю чималу знижку і подарунок в придачу. Згода?

- Так, так, звичайно, взагалі без проблем, - знижка в унісон з подарунком, чим не привід тут і зараз згодитися загладити це невеличке непорозуміння з боку даного центру? Наталка тут же йде на мирову, поки я усвідомлюю, чому адміністраторка зверталася до Іллі по батькові. Схоже однокласник якщо не власник цього масажного центру, то директор. Оскільки тільки наближені до керування люди можуть своїм клієнтам роздавати приємні бонуси.

- Супер! Хто буде перший? - При цьому видно по чоловіку, кого б він хотів бачити першим у цьому невеличкому списку. Кого б бажав першим "розім'яти". Адже його погляд зосереджений саме на мені.

- Карі, давай ти, - Наталі не дурна дівчина, доволі не дурна, тож прекрасно зчитує цей погляд і пропонує мені першій насолодитися масажними процедурами. Першій віддатися... Рукам майстра.

- Ні, йди ти, - звертаюся до подруги, а після повертаю голову до Іллі й дивлячись прямо йому у вічі, додаю, - мені потрібно подзвонити до чоловіка та запитати як вони там з донькою.

- Наталі, прошу за мною, - однокласник відходить трішки вбік, відкриваючи дорогу до кабінету, з якого він пару хвилин тому вийшов, - Карино, а ти можеш поки подивитися телевізор, Ліля може ввімкнути тобі все що ти забажаєш. Або погортай журнали, щоб не сумувати.

- Дуже дякую, Ілля, обіцяю не сумувати, - видавлюю з себе посмішку, як останні залишки пасти з тюбика й видихаю, коли однокласник зникає разом з подругою з горизонту.

- Що вам ввімкнути? - Тут же подає голос дівчинка адміністратор, яка змогла завдяки Іллі виплутатися з халепи й вдруге не хоче вляпатися в неприємності.

- Дякую, але нічого не потрібно, дякую.

Наразі мені не потрібний не телевізор, ні журнали. В цю мить мені життєво необхідне свіже повітря. І плювати, що на вулиці йде злива. Начхати. Зараз мені катастрофічно необхідне повітря, щоб вгамувати тривогу після зустрічі з однокласником. Надіюся, він не помітив, як я зробила акцент на тому, що у мене є чоловік, і донька. Дуже сильно на це сподіваюся, бо з мене це вилетіло скоріше, ніж я зрозуміла, як це дивно звучить. Ніби я попереджала Іллю, що у мене є родина й нехай він ні на що не розраховує. Хоча... Карино, а з чого ти вирішила, що він на щось розраховує? Ти йому й раніше не була потрібна, коли він по факту був неповнолітнім хлопчаком, з чого б це йому зараз, красивому, успішному чоловіку звертати на тебе увагу? Як була мрійницею, такою і залишилася...