Розділ 11

- Чого ти ржеш? - Не можу зрозуміти, чому подруга ледве з диванчика не сповзає, настільки віддалася емоціям й голосно регоче, тримаючись за живіт. Якась дивна реакція на мою розповідь, що сталося після того, як вони з Сюзі покинули будинок. Я там щось нічого веселого знайти не можу.

- Валентина Георгіївна і прямо на столі? - Між нападами сміху запитує Наталі й знову гелгоче, як гусак на водопої. У торговому центрі, куди ми завітали з нею та з моїми батьками з Сюзі, доволі багато людей, тож деякі з них вже з підозрою поглядають на приступи подруги. Напевно, не знають кого викликати - чи санітарів, чи карету швидкої допомоги. - Прямо як індичка на день Подяки?

- Ну, так, - ну, гаразд, це й справді смішно, адже я теж порівнювала цю неадекватну бабцю з індиком, тільки яблука в роті не вистачало. До речі, а це ідея. Якби я нею скористалася, то Валентина Георгіївна не зіпсувала б внучці свято й ми наразі знаходилися вдома, за святковим столом. Всі б насолоджувалися смаколиками, а свекруха сиділа б і витріщалася на те, як інші знищують приготовлені мною страви. Я б тільки коли подала десерт, тільки б тоді витягнула з рота жіночки те яблуко. І то тільки заради того, щоб покришити його на малесенькі кусочки, посипати зверху кокосовою стружкою й почастувати свекруху. Я ж вам теж не якийсь там нелюд, щоб її заморити голодом, теж маю якусь совість. Що ж ви про мене такої поганої думки?

- Хіба це все не вартувало того, щоб побачити таку картину? Я ось навпаки тобі заздрю, що не бачила цього всього на власні очі. А дуже хотілося б, дуже б бажала побачити цю підколодну зміюку, коли її загнали назад в нору, звідки вона й виповзла.

- Але ж не ціною зіпсованого дня народження Сюзі..., - я усвідомлювала, що Наталі хоче мене таким чином заспокоїти. Бажає підбадьорити й дати зрозуміти, що не все втрачено. Та все ж... Гіркий посмак нікуди не зникає й таке враження я навіть фізично його відчуваю на своїх губах, зубах, язиці. Він не дає забути про те, що я не втрималася й натворила дурні.

- Ну, чому ж зіпсованого? Сюзі поряд з мамою, дідусем та бабусею й найкращою у світі хресною мамою, - при цьому дівчина випрямляє спину й випирає вперед груди, щоб таким чином натякнути, про яку найкращу хресну у світі йдеться мова. - Їй весело. Он глянь яке це дитя щасливе.

Переводжу погляд в сторону, куди дивиться подруга, і справді помічаю, як донька разом з моїм батьком плигають на батуті. Дитина ніби відчуває, що я наразі на неї дивлюся, тому повертається в мій бік, посміхається широчезною усмішкою й махає мені своїми рученятами. А за нею слідом і тато вітає мене своїми піруетами на тому батуті. Це в той час, як моя мама неподалік цього атракціону сидить на лавочці й відпочиває після того, як побігала по лабіринтах разом з Сюзі. Як тільки ми приїхали в торговий центр, так батьки мене відправили разом з Наталі дещо охолонути й поговорити, натомість самі пішли розважатися з внучкою. Схоже на те, що сьогодні що мама, що тато будуть дуже добре спати, мала не дасть їм засумувати.

- Це так, вони в мене найкращі, - спостерігаю за тим, як батько й Сюзі втратили до мене інтерес, а натомість пішли шукати нових пригод на дитячому майданчику, а в мене в цей час сльози збираються на очах. - Якби не вони, якби не ти...Я б не знаю...

- Гей, гей, подруго, ти чого? - Наталі бачить, як я починаю розкисати, як рідина починає котитися по моїх щоках, тож тут як тут опиняється біля мене й обіймає за плечі. Пригортає до себе. Дає зрозуміти, що не покине мене напризволяще разом з істерикою. - Ти чого нюні розпустила? Ану давай заспокоюйся. Ми прийшли сюди, щоб не зіпсувати Сюзі свято, а ти хочеш залити її день народження сльозами? Відставити!

- Так, так, ти права, не потрібно псувати дитині настрій, - змахую сльозинки одна за одною, але їх таке враження нескінченна кількість, оскільки поки я скидаю одну, на її місці виникає десяток. І так кожної секунди. - Просто Вадим... Я не очікувала, що він так... так...

- Та я, якщо чесно, то сама в шоку від його вчинку. Ніколи не бачила його в такому стані. Та ще й в день народження своєї доньки... - Наталі без слів все розуміє. Сама усвідомлює, що наразі твориться в моїй голові.

- Так... він...він...

- Але в мене є крута ідея! - Подруга не дає мені повністю висловитися і певно правильно робить, адже чим більше я думаю про чоловіка, про те, як він поводився, що говорив, тим більше всередині мене розростається вихор, який перевертає все догори дриґом. Робить такий безлад, що я ще не скоро зможу розставити все по місцях. Як наразі в будинку хаос, так і в моїй голові та сама розруха.

- Яка ще ідея? - Змушую на мить відкинути всю чортівню на другий план та зосередитися на Наталці, очі якої палають вже таким яскравим вогнем, що ще трішки й цей торговий центр загориться від цієї запальнички.

- Як провчити твого Вадима й зрозуміти, чи потрібен тобі цей шлюб, чи ні...