Розділ 5

- Чого ти ржеш? - Не можу зрозуміти, чому подруга ледве з диванчика не сповзає, настільки віддалася емоціям й голосно регоче, тримаючись за живіт. Якась дивна реакція на мою розповідь, що сталося після того, як вони з Сюзі покинули будинок. Я там щось нічого веселого знайти не можу.

- Валентина Георгіївна і прямо на столі? - Між нападами сміху запитує Наталі й знову гелгоче, як гусак на водопої. У торговому центрі, куди ми завітали з нею та з моїми батьками з Сюзі, доволі багато людей, тож деякі з них вже з підозрою поглядають на приступи подруги. Напевно, не знають кого викликати - чи санітарів, чи карету швидкої допомоги. - Прямо як індичка на день Подяки?

- Ну, так, - ну, гаразд, це й справді смішно, адже я теж порівнювала цю неадекватну бабцю з індиком, тільки яблука в роті не вистачало. До речі, а це ідея. Якби я нею скористалася, то Валентина Георгіївна не зіпсувала б внучці свято й ми наразі знаходилися вдома, за святковим столом. Всі б насолоджувалися смаколиками, а свекруха сиділа б і витріщалася на те, як інші знищують приготовлені мною страви. Я б тільки коли подала десерт, тільки б тоді витягнула з рота жіночки те яблуко. І то тільки заради того, щоб покришити його на малесенькі кусочки, посипати зверху кокосовою стружкою й почастувати свекруху. Я ж вам теж не якийсь там нелюд, щоб її заморити голодом, теж маю якусь совість. Що ж ви про мене такої поганої думки?

- Хіба це все не вартувало того, щоб побачити таку картину? Я ось навпаки тобі заздрю, що не бачила цього всього на власні очі. А дуже хотілося б, дуже б бажала побачити цю підколодну зміюку, коли її загнали назад в нору, звідки вона й виповзла.

- Але ж не ціною зіпсованого дня народження Сюзі..., - я усвідомлювала, що Наталі хоче мене таким чином заспокоїти. Бажає підбадьорити й дати зрозуміти, що не все втрачено. Та все ж... Гіркий посмак нікуди не зникає й таке враження я навіть фізично його відчуваю на своїх губах, зубах, язиці. Він не дає забути про те, що я не втрималася й натворила дурні.

- Ну, чому ж зіпсованого? Сюзі поряд з мамою, дідусем та бабусею й найкращою у світі хресною мамою, - при цьому дівчина випрямляє спину й випирає вперед груди, щоб таким чином натякнути, про яку найкращу хресну у світі йдеться мова. - Їй весело. Он глянь яке це дитя щасливе.

Переводжу погляд в сторону, куди дивиться подруга, і справді помічаю, як донька разом з моїм батьком плигають на батуті. Дитина ніби відчуває, що я наразі на неї дивлюся, тому повертається в мій бік, посміхається широчезною усмішкою й махає мені своїми рученятами. А за нею слідом і тато вітає мене своїми піруетами на тому батуті. Це в той час, як моя мама неподалік цього атракціону сидить на лавочці й відпочиває після того, як побігала по лабіринтах разом з Сюзі. Як тільки ми приїхали в торговий центр, так батьки мене відправили разом з Наталі дещо охолонути й поговорити, натомість самі пішли розважатися з внучкою. Схоже на те, що сьогодні що мама, що тато будуть дуже добре спати, мала не дасть їм засумувати.

- Це так, вони в мене найкращі, - спостерігаю за тим, як батько й Сюзі втратили до мене інтерес, а натомість пішли шукати нових пригод на дитячому майданчику, а в мене в цей час сльози збираються на очах. - Якби не вони, якби не ти...Я б не знаю...

- Гей, гей, подруго, ти чого? - Наталі бачить, як я починаю розкисати, як рідина починає котитися по моїх щоках, тож тут як тут опиняється біля мене й обіймає за плечі. Пригортає до себе. Дає зрозуміти, що не покине мене напризволяще разом з істерикою. - Ти чого нюні розпустила? Ану давай заспокоюйся. Ми прийшли сюди, щоб не зіпсувати Сюзі свято, а ти хочеш залити її день народження сльозами? Відставити!

- Так, так, ти права, не потрібно псувати дитині настрій, - змахую сльозинки одна за одною, але їх таке враження нескінченна кількість, оскільки поки я скидаю одну, на її місці виникає десяток. І так кожної секунди. - Просто Вадим... Я не очікувала, що він так... так...

- Та я, якщо чесно, то сама в шоку від його вчинку. Ніколи не бачила його в такому стані. Та ще й в день народження своєї доньки... - Наталі без слів все розуміє. Сама усвідомлює, що наразі твориться в моїй голові.

- Так... він...він...

- Але в мене є крута ідея! - Подруга не дає мені повністю висловитися і певно правильно робить, адже чим більше я думаю про чоловіка, про те, як він поводився, що говорив, тим більше всередині мене розростається вихор, який перевертає все догори дриґом. Робить такий безлад, що я ще не скоро зможу розставити все по місцях. Як наразі в будинку хаос, так і в моїй голові та сама розруха.

- Яка ще ідея? - Змушую на мить відкинути всю чортівню на другий план та зосередитися на Наталці, очі якої палають вже таким яскравим вогнем, що ще трішки й цей торговий центр загориться від цієї запальнички.

- Як провчити твого Вадима й зрозуміти, чи потрібен тобі цей шлюб, чи ні...

***

- Карина, та ти чого зависла? Подруго, що не так? - Наталі відриває мене від споглядання картинки за вікном таксі, де об скло б'ється дощ, повністю передаючи мій теперішній настрій. Погода плаче і я, якщо не ридаю, то потроху схлипую.

- Все те саме..., - чесно признаюся дівчині, не бажаю приховувати причин свого кепського настрою. Ідея подруги полягала в тому, щоб трішки побути віддалік від Вадима. Пожити окремо від чоловіка хоча б пару днів і таким чином зрозуміти, чи буду я за ним сумувати, чи зрозумію, що мені життя без нього не потрібне. Тому Наталка запропонувала з'їздити в столицю та трішки розвіятися, як то ми з нею робили раніше, ще до того, як в моєму житті з'явився Вадим, а після і Сюзі. Після я вся й повністю зосередилася на родині й вилазки з подругами за своє місто залишилися в минулому.

- Карі, ну, ти чого? Я ж не пропоную тобі на все життя порвати з Вадимом. Та ти знаєш мене, я б і ніколи у твоє особисте життя не полізла. Мені просто хочеться вам обом допомогти. Ви побудете пару днів одне без одного, зрозумієте, наскільки кепсько себе почуваєте, коли поряд немає коханої половинки, а після зійдетеся й більше ніколи не розійдетеся. Настільки сильно будете цінувати одне одного та кохати.

- А якщо не зрозуміємо цього? Якщо вийде так, що або я, або Вадим усвідомимо, що цілком комфортно себе почуваємо одне без одного, що тоді? - Позавчора було день народження доньки й саме позавчора в торговому центрі подруга запропонувала цю ідею дещо перезавантажити наші з Вадимом відносини та дати їм новий подих. І від того моменту я міркую над цією ймовірністю, що ми з чоловіком не відчуємо того тяжіння одне до одного й зрозуміємо, що все, це кінцева, далі немає життя для цих відносин. Як відреагує Сюзі? Як мала прийме той момент, що тато і мама більше не разом і нашої сім'ї більше немає?

- Ти реально віриш в те, що один промах зі сторони Вадима, одна осічка з його боку може настільки кардинально все змінити, що твої почуття до нього в одну мить зникнуть?

- Та ні, не вірю, - так, чоловік вчинив гидко. В першу чергу по відношенню до доньки. Але ж це не може перекреслити все те хороше, приємне, гарне, що було у нас стільки років, вірно? Адже так не буває, що в один день є емоції до людини, є до неї пристрасть, кохання, а на інший день все зникає й більше нічого не тьохкає всередині тебе при погляді на цю людину.

- Отож-то, і я за те, - Наталі не дала вставити слово стосовно того, чи у Вадима залишилися всі ті самі почуття до мене, які він мав раніше. Чи чоловік не охолов у цих емоціях. І, можливо, добре, що подруга не дала мені цього зробити, оскільки я б ще сильніше себе заводила й шарпала мозок цими важкими роздумами. - Все буде гаразд. Твоя мама пригляне за Сюзі, Вадим усвідомить, наскільки ти любиш його. Ти зрозумієш, що дуже сильно любиш Вадима. І все у вас буде добре. Просто час від часу деколи потрібно відпочивати одне від одного. Відпочивати й тілом, і головою, чим ми з тобою зараз і займемося.

Я промовчала на слова Наталі стосовно того, що потрібно відпочивати від коханої людини. Як на мене, то це звучало доволі таки дивно. Навіщо відпочивати від кохання? Навпаки в ньому потрібно кожного дня, кожної хвилини купатися й насолоджуватися усвідомленням того, що ось вона, птаха щастя, яку вдалося злапати за хвоста й тримати цього птаха та ніколи не відпускати. Нізащо та ні при яких обставинах.

Це все крутилося в моїй голові, це вже майже було у мене на язиці, та я все ж не встигла нічого промовити, адже таксі зупинилося, а це означало, що ми добралися місця призначення. Яким на сьогодні був масажний центр. Як тільки ми добралися з дороги до готелю, так Наталі відразу скомандувала залишати валізу й мчати назустріч насолоди, оскільки вона забронювала нам масажні процедури. Ну, а що я? Я вирішила не противитися й піддатися на ці приємні провокації подруги. Після дороги помасажувати тіло було саме те що треба.

- Вибачте, але у нас трапилася заминка, - дівчинка адміністратор цього центру знітилася, як тільки перевірила запис Наталі, і тут же почала перед подругою перепрошувати, - у нас одна працівниця захворіла, а інша завчасно звільнилася.

- І що це значить? - Наталка не збиралася гальмувати, вона приїхала розслабитися й ніхто та ніщо не могло змусити її від цієї ідеї відмовитися, тож вона тут же почала напирати на адміністраторку. - Наш масаж не відбудеться?

- Відбудеться, звичайно, відбудеться, ось тільки вам зробить масаж чоловік.

- Чоловік, то чоловік, ми якось це переживемо, так, Карі?

А я ось не була настільки впевнено налаштована, як подруга, оскільки хоч це і масаж, але торкатися мого тіла буде інший чоловік, не Вадим. Це явно викличе в мене дискомфорт. Я явно буду почуватися не надто затишно, коли руки чужого чоловіка будуть торкатися мого оголеного тіла.

- До речі, а ось і спеціаліст, який і зробить вам масаж, - дещо активізувалася дівчина, коли збоку від неї відчинилися двері, а після там з'явився чоловік.

Чоловік, якого я знала. І якого кохала...