Розділ 6

На превелике щастя, Наталі, моя найкраща подруга й за сумісництвом хрещена мати Сюзі, прийшла на свято раніше від батьків чоловіка, тож у мене хоч в такому плані був деякий союзник в цій нелегкій боротьбі.

- Сонечко моє, з днем народження, красуне! - Подруга тут же кинулася вітати свою похресницю, а та була щасливі тільки від того, що хресна завітала. Сюзі обожнювала Наталі й для неї вона була на одному рівні важливості з дідусями та бабусями. Тож питання чи кликати Наталі на день народження навіть не ставилося на порядок денний. - Бажаю тобі, зайчику, здійснення всіх мрій! А щоб пришвидшити втілення всіх мрій в реальність - тримай, це тобі!

- Мобільний? - Вже вдруге за сьогодні реакція доньки на подарунки була надзвичайно цікава. Дитина не могла повірити власним очам, що це правда, і що їй реально дарують такі влучні й необхідні презенти.

- Так, тобі подобається? - І без слів було зрозуміло, що Сюзі на сьомому небі від щастя, але хресна вирішила впевнитися, що дитині справді "зайшов" подарунок.

- Дуже подобається! - Енергійно закивала голівонькою малеча й кинулася обіймати Наталі, а після ще й чмокнула ту в щічку. - Дякую, хресна, ти найкраща!

- Найкраща хресна найкращої дівчинки на планеті, - в очах подруги навіть сльози зібралися в цю мить, настільки цей момент був емоційним. Та що там казати, я сама дивлячись на цю милу картину, ледь стримувалася, щоб не розплакатися, як немовля.

Я знала, що в деяких однолітків Сюзі по дитячому садку вже є мобільні, і донька хоч і напряму не говорила про те, що і сама б хотіла мати у своєму розпорядженні цей гаджет, та було очевидно, що буде не проти такого презенту. Я спочатку думала, що телефони в такому віці це ще зарано, адже, наприклад, у мене мобільний з'явився тільки в одинадцятому класі, і то кнопковий, по якому можна було тільки подзвонити та набрати комусь повідомлення. Якщо звичайно батьки перед цим кидали кошти на баланс. Та все ж згодом я усвідомила, що у наш час діти куди швидше дорослішають, якщо нашому поколінню ляльки могли закрити потреби так років до дванадцяти, то зараз років в шість їм стає вже не цікаво бавитися цими іграшками. Прогрес все ж диктує свої умови, тож коли Наталі запитала, що можна було б подарувати Сюзі на день народження, то я видала пару варіантів, серед яких був і мобільний. Хресна тут же забронювала за собою цей презент, але ми відразу на березі домовилися, що це буде не дорогий телефон, без наворочених камер та інших функцій, які наразі доньці не потрібні.

- Напевно, потрібно було брати щось на порядок вище, а то Сюзі розібралася з усім так швидко, ніби користувалася телефоном все своє життя, - промовила Наталі тоді, коли ми опинилися на кухні, підготувати до подачі страви, а малу залишили у вітальні наодинці з новим другом.

- Думаю, це б не допомогло, малі зараз стали настільки просунені та розумні, що їх важко чимось здивувати. Якби навіть ти придбала останню модель мобільного, то навряд чи це надовго залишило б головоломкою для неї. Так що все добре, ти вгодила з подарунком, - заспокоїла подругу, бо вона таке враження дійсно почала переживати, що не вгадала з презентом. - До речі, а чому ти не зі Стасом? Він що знову поїхав у відрядження?

Стас це чоловік Наталі. Він працює далекобійником, їздить як і по країні, так і за її межі, тож часом відсутній вдома. Подруга звичайно не в захваті від такої роботи своєї другої половинки, але приймає його бажання працювати в цій професії. Натомість Стас запевнив дружину, що з часом зосередиться тільки на роботі по країні, тому в них буде куди більше часу одне для одного. Оце і є гармонія. Оце і є поважати вибір своєї другої половинки.

- Так, наступні десять днів ми не побачимося, - з сумом промовила Наталі, але це тривало буквально пару секунд, бо після вона якось ніби забула про цей смуток, - але я прийшла не сама.

- Тобто не сама? А з ким? - Я відірвалася від перемішування салату та поглянула на подругу, не тямлячи, що вона має на увазі.

- Ми прийшли вдвох, - і при цьому дівчина поклала обидві руки на свій живіт, ніжно його погладжуючи, - я і мій синок.

- Ти...?

- Так, Карино, я вагітна, - я не змогла вимовити питання, воно ніби згусток застрягло в моєму горлі від хвилювання, яке охопило все моє тіло, але Наталі прекрасно розуміла, що я хотіла запитати, тож відповіла на питання без питання.

- Моя ти найкраща! Вітаю тебе, подружко!

Якщо бачачи Сюзі, яка отримувала заповітний подарунок з рук своєї хресної, я ледве змогла стримуватися, то ось зараз дамбу прорвало. Сльози ринулися з моїх очей, змочуючи плече подруги. Наталі зі Стасом протягом останніх двох років намагалися зачати дитину, але ніяк не виходило. Вони здали всі аналізи стосовно проблем в одного чи іншого, але аналізи були позитивні, ніхто не міг зрозуміти, чому Наталі не виходить завагітніти. Подруга з чоловіком вже практично здалися, вже навіть думали зібрати всі необхідні документи та всиновити дитину з дитячого будинку, якщо у них не виходить зачати своє маля... А тут... Диво. Це справді якесь диво. За два роки дві дорослі людини практично впали у відчай, зневірилися і тут... Диво. Кохання творить дива, головне це кохання знайти у своєму житті й ніколи його не відпускати... Я сподівалася, що і моє кохання не покине мене, бо якщо його не буде, то і див не буде...