Глава 21

Марина

Я прокидаюся від теплого світла, що пробирається крізь штори, і відчуття спокійного щастя. Тіло легке, розслаблене, ніби я всю ніч не спала, а літала в небесах.

Повільно відкриваю очі й одразу зустрічаюся з його поглядом.

Андрій лежить поруч, підпирає голову рукою і дивиться на мене. Його очі – теплі, м’які, трохи примружені, ніби він милується найдорожчим у своєму житті.

Я ніяково посміхаюся.

– Доброго ранку, – кажу я тихо.

– Доброго, – Андрій не відводить погляду. – Я б так лежав із тобою цілий день. Нікуди не ходив би. Навіть на роботу.

Я дзвінко сміюся і ховаю обличчя в подушку.

– Але ж тоді у нас не буде грошей на рибку і салатик, – відповідаю.

Андрій теж сміється, нахиляється до мене й цілує у щоку.

– І правда, – шепоче Андрій. – Марино, я вчора дуже старався, щоб тобі сподобалося, – зізнається. – Тобі ж сподобалось?

Я проводжу пальцями по його щоці і відчуваю приємну шершавість його неголеності.

– Сподобалося?.. То ти мене просто вразив! – викрикую я. Андрій замріяно посміхається. А потім ляскає мене по дупі. – А якщо без жартів, то, Андрію, це був найпрекрасніший вечір у моєму житті.

Його очі світяться ніжністю.

– Найпрекрасніший вечір для найпрекраснішої жінки.

Я не знаю, що сказати, тому просто зариваюся носом у його шию. Від нього пахне теплом, чоловічим затишком.

Андрій сміється, знову цілує мене і, трохи неохоче, підводиться.

– Піду в душ, поки не передумав і не залишився з тобою в ліжку на цілий день.

Я знову посміхаюся і потягуюся. Я відчуваю, як добре мені зараз.

Я щаслива.

Справді щаслива.

Я лежу на ліжку, розслаблена, загорнута у ковдру, і насолоджуюся цим відчуттям.

У ванній біжить вода. Андрій співає щось собі під ніс.

Я усміхаюся ще ширше. Я хочу сміятися від щастя. Я хочу літати.

Але тут раптово чується дзвінок телефону.

Я мружуся, неохоче розплющую очі.

Телефон Андрія.

Звук лунає з його тумбочки.

Я спершу ігнорую, думаю, що дзвонять із роботи. Та через кілька секунд дзвінок повторюється. Хтось дуже настирний.

Я перевертаюся на бік, простягаю руку, беру телефон.

На екрані – одна-єдина літера.

Л.