Глава 2

Я заходжу в ресторан, усе ще збита з пантелику. Але щойно бачу дівчаток, одразу ж забуваю про свої дурні підозри. 

Віра з кимось говорить телефоном і киває мені, вітаючись. Настя чмокає мене в щоку. 

— Потім є годинка вільна? Хочу сукню вибрати на весілля сестри, — запитує Настя. 

— Звісно, у мене немає жодних планів на сьогодні. 

Я відкриваю меню, швидко гортаю сторінки. 

Віра ховає в сумку телефон, піднімає на мене погляд і посміхається. 

— Як у тебе справи? Ти не була цього четверга на йозі. Щось сталося? — запитує вона. 

Віра на десять років молодша за мене. Але це зовсім не відчувається у спілкуванні. 

Вона висока, струнка дівчина, з довгим світлим волоссям. У неї світла шкіра, ледь помітні веснянки на носі та величезні сірі очі, в яких завжди миготять пустощі. Віра випромінює спокій і впевненість, які притягують до неї людей. 

Попри те, що в неї є маленька дитина, вона встигає скрізь. І має неймовірно гарний і стильний вигляд. Я навіть попросила контакти її стиліста, щоб розібрати свій гардероб. 

— Та все гаразд, — відповідаю, намагаючись повернути собі звичну легкість у голосі. — Просто ми з чоловіком їздили до його батьків, а потім день провели в горах у СПА-комплексі наших друзів. 

— Вау, правда? Що за СПА? 

— SpaPark: Pamorama. 

— Чудове місце! Я там була цього року. Для відпочинку з сім'єю саме те, синові так сподобалося, що не хотів їхати, — захоплено каже Віра. А я трохи їй заздрю. Василина вже виросла, їй такі поїздки з нами нецікаві. 

Дочка цього року вступила на перший курс економічного, обрала столичний університет і вилетіла з рідного гніздечка. А я тепер не можу собі знайти заняття. Турбота про доньку займала майже весь мій час. 

— Так, дуже шкода, що Кір був зайнятий і ми там були тільки проїздом, — видавлюю із себе посмішку. — Як пройшло заняття йогою? — переводжу тему. 

— У четвер замість йоги Настя пригощала всіх мафінами, — сміється Віра і підморгує подрузі. —Дивно, що після цього хтось взагалі зміг зробити місток.

Настя смієтьсч, а я нарешті розслабляюся, посміхаючись їхнім жартам. З Вірою і Настею я завжди почуваюся комфортно. Не потрібно вдавати з себе когось іншого або стежити за кожним словом.

— Отже, чим займемося після кави? — запитує Віра, постукуючи пальцями по столу. Її манікюр завжди ідеальний, а вбрання виглядає просто, але дорого. Сьогодні вона в бежевих штанях і білій сорочці, яку вона заправила в штани, підкреслюючи тонку талію.

— Настя хоче сукню на весілля подивитися, — киваю в бік подруги. — А я складу їй компанію. 

— Чудово, — киває Віра. — Я теж не проти пройтися магазинами. Мені мій чоловік якраз грошей на картку перевів. Учора я трохи образилася на нього, за те, що він мені мало уваги приділяє, постійно у відрядженнях, а сьогодні кур'єр надіслав шикарний букет троянд, а на карту капнула пристойна сума. Натяк зрозумілий, — сміється вона і її очі іскряться щастям. 

Раптово у Віри починає дзвонити телефон. Вона швидко вивуджує його з сумки і кидає на нас вибачливий погляд:

— Вибачте, дівчатка, секундочку.

Віра встає з-за столу і відходить трохи вбік, намагаючись говорити тихо. Вона повертається до нас, прибираючи телефон у сумку. Її очі трохи звузилися, і на лобі з'явилася тонка складка.

— Вибачте, мені треба йти, — каже вона, беручи свою сумку і поспішно натягуючи пальто. — Щойно няня подзвонила, Микиту вирвало.

— Бідний малюк! — видихає Настя.

— Я побіжу. А ви не нудьгуйте! Зустрінемося у вівторок! 

Я киваю, але в голові крутиться ім'я Микита. Чому це ім'я знову спливло?

Віра махає нам на прощання, кидає на стіл кілька купюр за каву, навіть не чекаючи здачі, і йде до виходу.

Я, задумливо перемішую ложкою каву, кажу: 

— У неї все завжди так. Вічна метушня. І все одно встигає і з дитиною час провести, і по салонах бігати, і в зал ходити, на йогу і каву з нами. З глузду з'їхати. Знаєш, Віра мені розповідала, що в неї дуже турботливий чоловік. Сина шалено любить, не дозволяє їй працювати після того, як вона народила. Уявляєш? На день народження машину їй подарував, а синові навіть квартиру на майбутнє купив. Це зараз така рідкість! Кожній би такого.

Я зітхаю, посміхаючись. Здавалося б, ідеальна сім'я. І Віра має такий спокійний, упевнений вигляд - як жінка, за якою справді є сильне плече.

— Чоловік? — пирхає подруга, а потім нахиляється до мене і пошепки вимовляє: — Немає в неї ніякого чоловіка. Вона закрутила роман із заможним одруженим кобелем. Народила йому сина, щоб не подівся нікуди. Тільки він теж не дурень. Розлучатися не поспішає. Кажуть, акції компанії належать його дружині, а не йому. Тому від дружини й не йде. А Вєрка вже не знає, як вивернутися, щоб він із нею залишився. 

Я застигаю з чашкою в руці, дивлячись на Настю ошелешено. Занадто багато збігів. Три дні тому мій чоловік заговорив про передачу йому акцій. Тоді я не звернула уваги - що я розумію в цих його справах? А сьогодні я знайшла в його машині дитячий малюнок, підписаний тим самим ім'ям, що й у сина моєї нової подруги Віри.