1.4

Але ж якось же вона завагітніла!

   Значить, не тільки за цим Артур до неї ходив.

   Ще й квартира в них. Він їй її купив!

   І не оберігався.

   Захистом із цією дівкою не користувався!

   Я, звісно, незайманою до весілля була.

   Ні з ким іншим нічого взагалі не дозволяла, поки Артур не з'явився в моєму житті. Не увірвався в нього, як ураган.

   Навіть і не цілувалася толком жодного разу.

   Так, було кілька разів.

   З першою закоханістю.

   Але мені й не сподобалося. А потім вона виявилася такою блідою порівняно з тим ураганом, який вибухав у мені щоразу, коли Вишневський просто опинявся поруч!

   Але я ж не ханжа. І не на безлюдному острові жила.

   У дівчат, з якими я навчалася, вже стільки досвіду було, який мені й не снився!

   Пам'ятаю, як вони говорили. Що якщо хлопець без захисту, значить, ставиться серйозно. Інакше завжди оберігаються.

   А мій чоловік він не сопливий пацан. Він серйозна людина. Прокурор столиці!

   Він кожну дрібницю помічає. Продумує.

   У нього так від цієї Лізки вежу зривало, що він про захист навіть забув?

   Або допускав таку можливість?

   Хотів від неї дитину?

   - А добре як усе склалося, так мам? Тепер ця курка про мене в курсі. Тож Артур мій швидше її позбутися зможе. Вона ж у нього, як камінь на шиї. Висить і заважає.

   Мені вуха хочеться закрити, щоб цього не чути!

   Закричати.

   Але я вперто перебираю ногами, хоч вони й не слухаються. Коліна ніби дерев'яними стали.

   Виходить, він із нею про мене говорив?

Звідки інакше їй знати, що в нас дві донечки?

   Ну, припустимо. Вона така пронирлива, що інформацію про Артура шукала.

   Його життя не те, щоб публічне, але й на виду все-таки. Про мене і дівчаток мало хто міг не знати. В інтернеті інформації повно.

   А ось про те, що в нас знову донька буде...

   Про це ніхто не знав. Ми навіть друзям не говорили. Хіба що кілька разів Артур Кіру обмовився.

   Значить, він про нас. Про нашу сім'ю зі своєю коханкою говорить?

   Мене розпирає.

   Я просто готова вибухнути!

   Так і бачу, як Артур після бурхливої пристрасті лежить поруч із нею. Виводить візерунки на животі, як любить це робити зі мною. Або вкладається головою на живіт, продовжуючи дражнити й пестити пальцями.

   І що?

   Розповідає цій стерві про те, яка в нього дружина клуша?

   Малахольна. Слабка здоров'ям.

   Ще й знову дівчинку народити збирається!

   Горю.

   Здається, піднеси до мене зараз аркуш паперу, і він просто спалахне.

   Це ріже ще сильніше, ніж навіть те, що він міг просто з кимось переспати.

   Адже це наше. Особисте.

   Я ніколи і нікого за завісу всього, що пов'язано зі мною й Артуром, не допускала. Навіть маму.

   Це все мало завжди бути тільки нашим. Тільки на двох.

   А Артур про все це говорив із цією дівкою!

   Падаю на ліжко. Не розумію навіть, яким дивом дісталася до своєї палати.

   Розтираю скроні.

   Жадібно ковтаю крижану воду з пляшки на тумбочці.

   Зрада Артура валиться на мене по наростаючій. Як снігова куля.

   Не знаю.

   Може, я б якось ще й змогла б переварити недовгу зраду.

   У нас з Артуром і справді давно нічого не було. Майже всю вагітність.

   З того моменту, як ми про неї дізналися, так точно.

   Вагітність виявилася цього разу непростою.

   Хоч дві перші пройшли так, що я й не помітила.

   Артур і в перші дві з мене пилинки здував. Поводився, як із кришталевою вазою. Зайвий раз боявся доторкнутися.

   Хоч я навпаки, відчувала просто нереальне піднесення і прилив сил.

   Але його мої слова не переконували.

  Він до мене й не торкався в цьому сенсі.

   Здався тільки коли вже лікар прямим текстом йому сказав, що це не тільки не зашкодить, але навіть дуже потрібно вагітній дружині!

   Але цього разу нам і справді було не можна. Але хіба це причина, щоб...

   Ось така Лізка раптом у нашому житті завелася? Ще й із дитиною?

   Чорт.

   Стогну, прикушуючи губу.

   Артур чоловік із нереальними апетитами.

   Я і на самому початку насилу його пристрасть могла витримати.

   А якщо це не вперше? Якщо він... І раніше?