Розлучення. Інша чекає від тебе дитину

1

- Ти акуратніше не могла? Обережною треба бути, Лізо! Ти ж сама прекрасно розумієш, що ця вагітність для тебе золотий шанс! Ти берегти її повинна, а не по підвіконнях стрибати, вікна мити!

- Та нормально все в мене з дитиною, мам. Не виїдай нам обом нерви.

- Ага! Не виїдай! Ти розумієш хоч, що буде, якщо ти дитину втратиш? Усе зірветься!

- Мамо, я спеціально. Нехай він походить до мене тепер у лікарню. Подбає. Це ж важливо. Полюбить дитину, поки переживатиме за неї і за мене.

- Спеціально! Дурна ти! А якби втратила дитину, а? А хоча ти молодець, звісно. Нехай ходить. І піклується. Правильно ти все робиш, Лізок. Тільки акуратніше треба бути.

У голові гуде. Скроні пульсують.

Згадую. Я їхала в торговий центр. За кермом була. Сама.

Раптом перед очима чорні цятки почали спалахувати.

І низ живота потягнуло.

Що далі?

Ах, так.

Я з'їхала. На узбіччя. Припаркувалася.

Сама набрала швидку. Після сказала їм адресу клініки. І... Відключилася.

Чоловікові дзвонити не стала.

Він після важкого поранення і так ще не до кінця відійшов. Плюс стільки зараз по роботі нервувань...

Усе ж добре буде, так?

Опускаю руку на живіт. Погладжую.

У руку встромлена крапельниця.

Напевно, треба Артуру все ж сказати. Ну, або хоча б почути його голос. Стане легше. Підтримка все-таки від коханого дорогого коштує.

Ці двоє затихають, бачачи, що я прокинулася.

Набираю чоловіка.

Але він поза зоною. Раз за разом.

Гаразд.

У нього часто так.

Він же прокурор столиці. Важливі справи. Суди. Розслідування. Частіше в нього немає можливості відповісти на дзвінок, ніж вона є.

Натискаю кнопку виклику над ліжком.

За кілька хвилин заходить лікар.

І...

Чорт.

Я розумію, що помилилася.

Назвала у швидкій номер своєї старої клініки. Тут я з Селеною і з Дашенькою спостерігалася. Тут їх і народжувала.

А ось зараз, у мою третю вагітність, Артур раптом вирішив перевести мене в іншу клініку.

Незручно.

- Не переживайте, Христино Валеріївно. Нічого страшного. Добре б побути кілька днів у нас. Прокапатися. І поспостерігатися.

- Нічого страшного?

Знову воджу рукою по животу.

- Я втратила свідомість.

- Ми взяли всі аналізи. Жодних патологій не виявлено. У вас не було останнім часом стресів?

Коли в чоловіка стріляють і він потрапляє в реанімацію, а тебе навіть не пускають до нього в палату... Стрес це дуже м'яке слово, так.

- Небезпеки для дитини немає. Але кілька днів краще провести в нас. Можемо переукласти з вами договір. Або скласти його на кілька днів. Або можете звернутися у свою нову клініку. Упевнена, вони скажуть вам те саме. Вас зараз щось турбує?

- Спати чомусь так хочеться...

- Ну й чудово. Відпочивайте, Христино Валеріївно. Я пізніше потім підійду.

Прикриваю важкі повіки.

- Слухай, ну а клуша його що? Він коли розлучається з нею збирається?

- Не знаю, мамо. Ми поки ще не говорили. Вона ж вагітна. Тож поки що не розлучиться. Хоча...

- Ну, знаєш. Ти теж вагітна. Бий на те, що дитині батько потрібен. Чим ти гірша, ніж вона?

Розмова, що долітає до мене, починає злити.

Справді. Чим це вона гірша?

Можливо, тим, що коханка, і хоче чоловіка в законної дружини увести? Ще й вагітної!

Ось же сусідка по палаті мені дісталася!

- Може, підмішати їй чогось? Щоб вона дитину скинула? Тоді він точно до мене піде!

Ого. А ось це вже стаття! Треба ж. Які стерви!

І бувають же такі, а!

Треба буде Артуру розповісти, коли він приїде. Нехай за таке за законом відповідатимуть.

- Та як ти підмішаєш, а?

- Та легко. Можна її на розмову витягнути. З коханкою дружина зустрінеться. І непомітно в сік підлити. А можна когось підіслати до них додому. Ну, доставку ж вони напевно замовляють? І домробітниця в них точно є. Дружина прокурора навряд чи сама по вікнах скаче, як я з ганчірками.

- Дружина прокурора! Як звучить, а, Лізок! Скоро ти сама дружиною прокурора станеш! Повірити не можу!

Фу, ну яка ж гидота!

Ще й прокурорська коханка!

Значить, хтось із підлеглих Артура.

Це вдало я потрапила. Обов'язково потрібно розповісти і в усьому розібратися!

- У шовках ходити будеш. Усі перед тобою стануть прогинатися! Ех, швидше б уже! До речі, та де він, твій прокурор? Ти вже тут години три кукуєш. Щось погано він піклується. Примчати повинен був уже!

- Мам, ну ти сама розумієш. Робота в нього. Приїде, не переживай. Обіцяв. О! Зай, ти приїхав!

Хочеться на нього подивитися.

Адже я майже всіх знаю з роботи чоловіка.

Відкриваю очі, і...

Артур? Він як дізнався?

Хоча може, йому з клініки зателефонували. Одразу могли набрати, щойно мене доставили.

Намагаюся піднятися назустріч чоловікові.

Почуваюся дуже слабко. Але його лякати не хочу.

Але...

Артур іде зовсім в інший бік!

Огинає моє ліжко, і...

Прямує прямо до цієї Лізи!