Розлучення неможливе

Пролог

- Вітаємо! Вітаємо! – кричали нам родичі та друзі, обсипаючи пелюстками троянд, насінням пшениці та рису, коли Сашко виносив мене із РАЦСу на руках на вулицю. Грала музика. Мій коханий замовив цілий оркестр. Як же романтично! Я почувала себе принцесою із казки.

- Ура! Ура! Ура! Гірко!

Сашко поставив мене на ноги та поцілував. Так ніжно, як вміє лише він. Від його поцілунку паморочилося в голові, а в животі пурхали метелики.

- Моя дружина, - прошепотів він мені в губи. - Кохана дружина...

- Чоловік. Мій. Назавжди, – відповіла йому також тихо, погладжуючи по гладко виголеній щоці.

Він потерся своїм носом об мій.

Нас обступили з усіх боків, бажаючи висловити вітання, вручити розкішні букети квітів. Ми всім тепло дякували та посміхалися.

Сашко не випускав мої руки. Напевно, все ще не вірив, що я погодилася стати його дружиною. Та як я могла відмовити тому, кого любила всією душею? І нехай усі довкола твердили мені, що я поспішаю, що в двадцять років треба ще світ подивитися, пожити для себе, рано заміж! Я була щаслива, я любила і мріяла про те, як ми з ним разом будемо йти рука об руку, доки смерть не розлучить нас.

Анітка Санніфео

Подобається

#2040 в Любовні романи
#455 в Короткий любовний роман
#80 в Фантастика

У тексті є: кохання і доля, випробування в шлюбі, інший світ технології експеременти

Відредаговано: 08.02.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись