Глави 11-15

- 11-

Ранок вкотре зустрів рясним дощем. Золотаво-бура осінь повноправно вступала у свої володіння. Веселе вересневе тепло і зніжена жовтнева прохолода залишились позаду. Попереду чекали затяжні зливи, холодні вітри, важкі від вологи тумани та безперервна депресивна мжичка.  Проте така безрадісна картина завітає в пригнічене сіре місто ненадовго. Незабаром їй на заміну прийде оптимістична морозна білизна. Так і печаль не назавжди оселяється в нашому серці. І нам вирішувати, що ми плекатимемо і накопичуватимемо в своїй душі – хвилини смутку і години радощів чи навпаки.

Уляна зачудовано дивилася крізь шибку на заплакане місто. Від лютуючої негоди за вікном було особливо приємно знаходитися в теплій яскраво освітленій квартирі. Вона насолоджувалася тишею і одноманітним клекотом хлющу. Якби могла, то зупинила б цю дивовижну мить, оскільки вона дала їй можливість на повну відчути і усвідомити утішливе зачудування і млосну бентегу, що зароджувалася в середині неї. Вона нарешті відчула себе живою, вперше за багато років.

На роботі все ще панував збуджений передсвятковий настрій. Хіба не дивно, як охоче дорослі включаються в дитячі розваги з переодяганнями, інтригами і дуркуванням? Більшість з нас все-таки залишаються здатними почути і потішити в собі малечу. І це добре, адже на що тоді б перейшов світ? На суцільну руїну і розбрат.

Схвильована Поліна ледь могла дочекатися закінчення робочого дня – на майбутню паті вона покладала чималі сподівання. І це цілком природно, адже в неофіційній розслаблюючій обстановці набагато більше шансів заволодіти увагою бажаного чоловіка. Тому як тільки Уля безсило відкинулася на спинку крісла наприкінці робочого дня (впоравшись із запланованим об’ємом роботи і будучи, нарешті, задоволена собою), дівчина була вже поруч, нетерпеливо пританцьовуючи на місці:

- Ну Улю, давай швидше, у мене купа ідей, аж голова обертом! Боюся розгубити їх по дорозі, тому не зволікаймо!

Наталя теж вирішила не пасти задніх, і приєднатися до пошуку свого образу. До їхнього гурту додалися ще дві колеги – Анжелка і Лариса. Ці дві були не розлий вода. Колись вони майже одночасно потрапили в компанію, і трималися разом на перших порах тому, що двом новачкам було легше вижити в новій незнайомій обстановці, а згодом так зріднилися, що перехрестили дітей, перезнайомили родини і майже жили одна у одної. І хоча зовні були абсолютними протилежностями: Анжелка висока, худорлява брюнетка, а Лариска – низенька пухнаста білявка, ніхто не міг вже уявити їх окремо. І ось ця різношерста компанія регочучи і ґелґочучи, висипала з парадних дверей організації, змушуючи випадкових перехожих з подивом озиратися їм услід.

Вони подалися до торгового центру і вешталися там досить довго. Відділи щедро пістріли   хеллоувінськими костюмами на всякий смак і на любий гаманець. Спершу Уля марудилася, оглядаючи несамовиті наряди, а потім незчулася, як і її затягло у купівельний ажіотаж. І після довгих сумнівів, дискусій і міркувань, вони домовилися про схожі образи (гуртом і батька легше бити) і вирішили одягти коротенькі чорні сукні з відповідним декором (милі зомбі, веселі черепи, павутина і т. д.), ефектні панчохи в сітку і туфлі на високих підборах. А щоб додати екстриму до своїх шалених іміджів, вирішили підібрати яскраві перуки і зробити назавтра відповідний макіяж. Поля обрала довгі руді коси, Наталя – попелясті кучері до плечей, Анжела з Ларисою (хто б сумнівався) вибрали зачіски одна одної – білявка Лариска стала брюнетка і навпаки.

- Улю, - мухами кружляли над нею подруги, - візьми-но ці сиві пасма до пояса. Хоча – ні, краще спробуй то фіолетово-червоне кубло. А ну мірни-но цю перуку з сотнею косичок!

Жінка вже вморилася відбиватися від пропозицій одна страшніша від іншої. Нарешті погляд її упав на ефектну перуку кольору воронячого крила, стилізовану під каре. Здається, таку зачіску мала героїня Уми Турман у Кримінальному чтиві. Ось що вона обере, - і до одягу підійде, і по настрою саме те.

-  Просто шик, - приплеснула Лариска, оглядаючи Улю. – І не скажеш, що не твоє волосся.

- Люксова леді, - як папуга озвалася Анжела, - ідеально тобі личить.

Жінки вийшли з шопінгу пізно, поморені, зате щасливі. Який бальзам на душу для жінки  придбати нову сукню, та ще й туфельки на додачу – може знати тільки жінка. Ти поки лише несеш того пакуночка додому, а подумки вже смакуєш наперед ефект від своєї в ньому появи. І майже завжди цей ефект має конкретного адресата. Ось так і наші героїні, кожна, затамувавши подих, очікувала на свій вихід і на власну вдячну аудиторію.

Близько 9 задзвонив телефон. Колишній, набрав повідомити, що завтра забирає Сашу до себе. Чудово, подумала про себе, можна буде відтягнутися з дівчатами на повну. Як в неї справи? Та все, наче, добре. А в нього? Теж непогано, от і славно. Тю, що за обмін непотрібними словами? Для чого це тупцювання з люб’язностями? Втомилася – тому на добраніч.

Ого, то це Вас, Уляно Володимирівно, вже втомлює спілкування з недавно законним супутником життя? Дратуєтеся його незапланованій появі, пропозиціям і намірам підтримувати дружнє спілкування? Невже і направду, від любові до ненависті один крок? Хоча, у Вашому випадку мова йде не про ненависть, а швидше про дратівливість і нетерпимість. От і маєте, після стількох років спільного, і досить непоганого, життя.

Хід думок перебив новий дзвінок. На цей раз телефонував Олексій (який логічний хід: вичекати пару днів після знайомства, а потім зненацька, ніби між іншим, об’явитися). Які плани на вихідні? Буде занята, має невідкладні справи. Не казати ж йому, що збирається кататися з до біса привабливим молодиком, тобто, вчитися водити авто. А от на тижні, так, залюбки зустрінуться. Вівторок? Чудово, нехай буде вівторок. Погодили час і місце, посміялися з необхідної умови зустрічі – поставити до відома батьків, побажали одне одному гарних снів і розкланялися.

Була вже в ліжку, коли знову обізвався мобільний. Повідомлення від Анона «Справу владнано. Є привід для святкування (смайлик). Будь завтра розумницею. Дістануся до міста, наберу.» Коротше і не скажеш – чітко й ясно. Відписала в тон «Вітаю, намагатимусь себе не зганьбити (смайлик). До зустрічі.»