Глави 6-10

- 6 -

Через декілька хвилин дівчата зручно вмостилися на м’якій канапі, насолоджуючись чудовим коктейлем під звуки романтичного блюзу в чорно-білому інтер’єрі стильного бару. Час ніби зупинився, і вони охоче відсторонилися від метушливого довколишнього світу.

За першим келихом пішов другий, а там і третій. Жінки почувались невимушено і комфортно, розповідаючи про те, що кому наболіло. Уля дізналася, що Наталі теж довелося пережити тривалий болючий розрив, правда, офіційного розлучення не було, чоловік повернувся після декількох років скитань.

- Поки він мав пристойну роботу, він був тій вертихвістці потрібен, а як скінчилися гроші і почалися проблеми із здоров’ям, то вона його і випхала. Спочатку йому соромно було до нас повертатися, вештався по квартирах та знайомих. Та й мені не легко було його пробачити, зробивши вигляд, ніби нічого і не було. Але як батько він чудовий: добрий і щедрий, діти його обожнюють. Можливо через свою довірливість він і помилився, а постраждали ми всі. Так і прийняла, - щокою жінки скотилася сльоза, залишаючи мокрий слід. – Звучить певно божевільно, після всього я його ще й виправдовую. Можливо, це просто спосіб заспокоїти саму себе? Навіть не знаю, - додала вона, витираючи наступну сльозину, що вже торувала свій шлях по іншій щоці.

- Наталю, - мовила Уля, - кожен мусить пройти свій шлях і у кожного на цьому шляху є випробовування. Пережите зблизило вас, і тепер ви знаєте, що ви необхідні одне одному. У мене ситуація інша – ми рано одружилися, поглинуті першим шаленством кохання. Незчулися, як почали віддалятися, розмовляючи все рідше, і рідше шукаючи привід побути наодинці, мріючи і плануючи своє майбутнє. І зараз мене охоплює вже не стільки біль чи образа, як розчарування і розгубленість. Так буває, коли ти раптом усвідомлюєш, що те, у що ти вірив і чим жив виявилося просто ілюзією. А тобі час прокидатися і повертатися до реальності, а ти навіть не знаєш, з чого почати і куди рухатися. – Уляна відчувала, що теж ось-ось розплачеться, тому зробила черговий ковток і повернулася до юної Поліни, яка певно була ще зовсім далекою від подібних проблем.  

- Тебе, напевно, вже нудить від нашого ниття, - спробувала трохи розрядити обстановку Уля, - у тебе ще все попереду. Хоча, думаю, такій красуні вдасться влаштуватися в житті, – підморгнула вона дівчині. – Висока білявка з ногами практично від вух, Полю, у тебе ж відбою від кавалерів напевно не має! Поглянь, та тільки в цьому барі кожен красень на тебе заглядає, облизуючись.  

- Якби ж то все так легко давалося по замовчуванню, як довгі ноги! – зітхнула дівчина. – І в мене є своя трагедія. Я з багатодітної родини, довелося багато через що пройти, щоб виплутатися зі злиднів, закінчити університет і отримати більш-менш пристойну роботу. Підробляла по барах, мала проблеми з алкоголем, зв’язалася не з тим хлопцем, могла навіть за співучасть потрапити за грати. Була б пропала, та зустріла Його, доброго та чуйного, хоча і значно старшого. Одружений був, звісно, мав двійко дітей. Ніколи не наполягала на розлученні, бо знала, що не маю на нього жодного права. Рік тому його не стало, - рак. І чого б хотіти, молода, красива – живи і радій, та де там! І знала ж, що не будемо до скону разом, жили одним днем, не будуючи спільного майбутнього, а я так і не можу до кінця оговтатися. Добре, що потрапила до вас у компанію, тут якась своя позитивна атмосфера, приємні люди, це трохи допомогло сприйняти невідворотнє.

Дівчата вже не стримували сліз, почергово виливаючи все, що накипіло на душі, підтримуючи і співчуваючи одна одній. І чому вони раніше не пробували таку терапію? Досить дієвий спосіб розібратися у власних потребах та почуттях, а також відчути біль ближнього. Корпоративи, звісно, для них керівництво організовувало регулярно, та там було надто людно та гамірно. І ось влаштувавши такі незаплановані посиденьки, жінки почувалися розкуто і невимушено, тому вирішили час від часу, але не менше двох разів на місяць, балувати себе схожими вечірками.   

Наталі і Поліні їхати було в одному напрямку, тому вони взяли таксі, а Уля вирішила пройтися вечірнім містом, щоб трохи провітрити затуманену алкоголем голову. Погода була гарною, перехожих було небагато, можна було йти не поспішаючи, злегка підкидаючи опале листя і на повні груди всотуючи в себе їх пряний аромат. Син гостював у батьків, тому спішити додому сенсу не було.

Ще з дитинства любила осінь: її глибоке синє небо, вражаючі кольори, специфічний запах і романтичний ностальгуючий  настрій. Здавалася, всі важливі події її життя пов’язані з цією порою року – одруження, народження сина, і тепер ось ще одна доленосна подія мала статися саме восени.

Хід думок перервав телефонний дзвінок. І хто б це міг її тривожити? Невідомий номер, дивно. Можливо, помилилися адресатом.

- Слухаю, - мовила жінка, готуючись, що слухавку ось-ось кинуть.

- Привіт! Сподіваюся, не завадив? Тебе сьогодні не було на занятті, а ти справила враження відповідальної людини, от я і подумав, не сталося чого?

Не може бути! Цей самозакоханий хлопчисько з курсів водіння телефонує їй, ніби вони давні друзі! І звідки в нього номер? От халепа, сама ж дала, коли просив допомогти з вибором квартири. Думки трохи плуталися в нетверезій голові.

- Та все гаразд, - мовила трохи роздратовано. - Закрутилася і геть вилетіло з голови, що я маю стати ще й водієм, ніби мені і так клопоту мало. Коли там наступне, поставлю собі нагадування.  

- Та ти ніби напідпитку злегка, щось святкувала? – не вгавав хлопець.

- А не маю права? - починала дратуватися Уля. З якого дива він вважає, що вони приятелі після однієї випадкової розмови. Може, ще й лекцію прочитає про здоровий спосіб життя? – Дякую тобі за турботу, та все гаразд.

- Точно? Чую шум вулиці, ти де знаходишся? Я саме катаюся містом, не маючи роботи. Можу підкинути додому, не гоже гарненькій жінці ходити самій о нічній порі, місто кишить всілякими там маніяками та грабіжниками, що чигають на довірливу жертву. – Ким це хлопчисько себе вважає? Він кепкує чи знущається? По голосу і не розбереш.