ГЛАВА 4: Ті, хто прийшли

Ніхто не рухався.
Екран усе ще світився.

Слова «МИ ЧЕКАЛИ ДОВШЕ, НІЖ ВИ ДУМАЄТЕ» повільно згасали, ніби система сама вагалася, чи залишати їх у пам’яті.
Давид першим порушив тишу.
— Це не запис.
— Ми вже це зрозуміли, — сухо сказав Громов.
— Ні, — відповів Давид. — Ви не зрозуміли.
Він показав на часову мітку.
— Це прийшло щойно.
Мей Чжень дивилась на Остапа.
— Вони говорять із вами.
— Я не впевнений, що хочу цього.
Маркус усміхнувся ледь помітно.
— Вибір тут не зовсім ваш.
Давид Леві
Давид був наймолодшим у команді.
Тридцять два роки.
Математик.
Спеціаліст із хвильових систем і нелінійної декомпозиції сигналів.
Його знайшли у Тель-Авіві, коли він написав статтю про те, що російський дятел не був випадковим радарним шумом.
У статті він доводив, що сигнал Дуги мав приховану структуру.
Через три дні після публікації до нього прийшли люди з ПЕРИМЕТРУ.
І запропонували роботу.
Він погодився.
Через два дні зрозумів, що дороги назад немає.
Мей Чжень
Доктор Мей Чжень була старшою за нього лише на три роки.
Фізик плазми.
Вона працювала у Шанхаї над експериментами зі стабілізації магнітних полів у термоядерних реакторах.
ПЕРИМЕТР звернув увагу на неї після одного дивного інциденту.
Під час одного з експериментів її команда випадково створила короткий резонанс поля, який не пояснювала жодна модель плазмової фізики.
Система показала ті самі патерни, що й архіви ORION.
Їй запропонували приєднатися.
Вона погодилася з однієї причини.
— Я хочу знати, що ми тоді відкрили.
Артем Громов
Громов не був ученим.
Він був солдатом.
Колись служив у міжнародних миротворчих силах.
Потім працював у приватних військових структурах.
ПЕРИМЕТР завербував його після операції у Сирії.
Тоді він уперше побачив щось, що не вписувалося у жодну військову логіку.
Об’єкт, який не залишав теплового сліду.
І зникав із радарів.
Йому сказали
— Якщо хочеш зрозуміти, що це було — працюй із нами.
Він погодився.
Маркус Вольф
Маркус був єдиним у кімнаті, чию історію майже ніхто не знав.
Він з’являвся в документах ПЕРИМЕТРУ ще з дев’яностих.
Але виглядав майже так само.
Це було одне з тих питань, які ніхто не ставив уголос.
Остап
І залишався Остап.
Маркус подивився на нього.
— Ви знаєте, чому вас знайшли
— Ви думаєте, що знаєте.
— Ми знаємо більше, ніж ви думаєте.
Остап мовчав.
Маркус підійшов до старого архівного блоку.
Він провів пальцем по символу трьох кіл.
— Ви знаєте, що це
— Я бачив його в снах.
— Це знак.
— Чий
Маркус відповів тихо.
— Тих, хто колись навчив людей дивитися в розлом і не сходити з розуму.
Остап нахмурився.
— Ви маєте на увазі…
— Характерників.
Слово повисло в повітрі.
Давид підняв голову.
— Ви серйозно
— Більш ніж.
Маркус дивився на Остапа.
— Ваш рід існує щонайменше чотириста років.
— Це легенди.
— Ні.
Маркус показав на екран.
— Це дані.
Що сталося після 1986
— Після вибуху ЧАЕС, — сказав Маркус, — ПЕРИМЕТР зрозумів одну річ.
— Яку — тихо спитала Мей Чжень.
— Ми не можемо просто спостерігати за розломами.
— Чому
— Бо одного дня вони відкриються повністю.
Громов скривився.
— І що тоді
Маркус відповів спокійно.
— Тоді наш світ перестане бути єдиним.
Остап подивився на нього.
— Ви говорите про 2012.
Маркус усміхнувся.
— Ви швидко вчитеся.
Колайдер
— Коли запустили Великий адронний колайдер, — сказав Маркус, — ми отримали сигнал.
— Звідки — спитав Давид.
— Звідусіль.
— Що це означає
— Це означає, що реальність розділилася.
— Ефект Мандели, — тихо сказала Мей Чжень.
— Саме так.
Маркус показав на карту на екрані.
Три точки все ще світилися.
Чорнобиль.
SHAMBALA.
ATLANTIS.
— І тепер, — сказав він, — вони прокидаються.
Остап подивився на нього.
— Чому
Маркус відповів
— Бо хтось відкрив двері.
Світло в архіві знову мигнуло.
І десь глибоко під землею щось здригнулося.

ГЛАВА 5
Рада ПЕРИМЕТРУ
На Землі було небагато місць, про які не знали навіть уряди.
Більшість секретних баз рано чи пізно ставали частиною політики, торгівлі або шпигунства. Інформація просочувалася. Люди говорили. Системи ламалися.
Але існували об’єкти, які не належали жодній державі.
Вони належали історії довшій за держави.
Одним із таких місць була центральна координаційна станція ПЕРИМЕТРУ.
Її точне місцезнаходження не значилося ні в одному відкритому архіві.
Навіть більшість співробітників організації знали лише координати свого сектору.
Але сьогодні система зібрала Раду.
Причина була одна.
ORION прокинувся.
Камера
Велика кругла зала була освітлена м’яким білим світлом.
У центрі знаходився прозорий голографічний стіл.
Над ним повільно оберталася модель Землі.
На ній світилися три точки.
Україна.
Гімалаї.
Південна Атлантика.
Чорнобиль.
SHAMBALA.
ATLANTIS.
Навколо столу стояли люди.
Деякі були присутні фізично.
Інші — лише голографічними проєкціями.
Рада ПЕРИМЕТРУ рідко збиралася повним складом.
Останній раз це було… у 1986 році.
Генерал Ковач
— Отже, — сказав чоловік у темному костюмі, — ORION знову активний.
Його звали Андраш Ковач.
Він представляв військовий сектор ПЕРИМЕТРУ.
— Підтверджено, — відповів оператор.
— Джерело
— Експедиція в Зоні.
Ковач нахилився вперед.
— Тобто вони відкрили архів.
— Так.
— Хто
На столі з’явилися профілі.
Остап Коваленко.
Мей Чжень.
Давид Леві.
Артем Громов.
Маркус Вольф.
Ковач затримав погляд на одному імені.
— Коваленко.
Архів
Інший член Ради, сивий чоловік із тонкими окулярами, тихо сказав
— Отже, це сталося.
Його звали професор Еліас Хартман.
Головний історик ПЕРИМЕТРУ.
— Ми чекали цього майже шістдесят років.
— І ви досі впевнені, що це він — спитала жінка з японського сектора.
Хартман відповів без вагань.
— Ймовірність дев’яносто три відсотки.
— На основі чого
Він торкнувся панелі.
На голограмі з’явилися старі документи.
Козацькі записи.
Щоденники.
Секретні радянські архіви.
— Лінія характерників, — сказав Хартман.
— Легенди, — відповіла жінка.
— Ні.
Він збільшив один із документів.
— Спостереження.
Характерники
— У XVII столітті, — почав Хартман, — існувала невелика група людей, яких боялися навіть досвідчені воїни.
— Козаки.
— Так.
— І що в них було особливого
— Вони могли входити в стан, який сучасна нейрофізіологія назвала б повним резонансом із зовнішнім полем.
Ковач підняв брову.
— Ви хочете сказати…
— Що їхній мозок реагував на аномалії простору.
— Це неможливо.
— Саме так казали і про ORION.
Хартман повернувся до голограми.
— У кожному поколінні цієї лінії народжувалася одна людина з особливою стійкістю до… назвімо це контактним навантаженням.
— Ви маєте на увазі розлом.
— Саме так.
Він показав на фото Остапа.
— Останній представник цієї лінії.
Інші вузли
— Добре, — сказав Ковач. — Припустимо, це правда.
Він показав на карту.
— Але чому активувалися три вузли
Хартман відповів спокійно
— Бо система прокидається.
— Яка система
Голограма Землі змінилася.
На ній з’явилися десятки слабких точок.
Гіза.
Тибет.
Анди.
Антарктида.
Полісся.
— Давня мережа, — сказав Хартман.
— Піраміди — недовірливо спитав Ковач.
— Частково.
— Ви серйозно
— Абсолютно.
Хартман подивився на карту.
— Люди тисячоліттями будували маяки там, де реальність була тоншою.
— І ви думаєте, що вони знали про розломи
— Я думаю, що вони вже бачили, що буде, якщо їх не стримувати.
ATLANTIS
— Тоді поясніть це, — сказала оператор.
Вона збільшила третю точку.
Південна Атлантика.
— База ATLANTIS була законсервована у 1994 році.
— Так.
— Але її системи щойно активувалися.
У залі стало тихо.
Ковач повільно сказав
— Хто дав команду
Оператор похитала головою.
— Ніхто.
— Неможливо.
— Система запустилася сама.
HELIOS
У цей момент заговорив голос із орбіти.
— Центр, це HELIOS.
На столі з’явилася проєкція станції.
— Ми отримали новий сигнал.
— Джерело — спитав Ковач.
— Не Земля.
— Що
Юкі Танака виглядала спокійно, але її очі були напружені.
— Ми отримали відгук.
— Від чого
Юкі повільно відповіла
— Від об’єкта за межами атмосфери.
— Якого об’єкта
Вона показала координати.
— Ми ще не знаємо.
У залі стало дуже тихо.
Старе попередження
Професор Хартман повільно сказав
— У архівах є один запис.
— Який
— Дуже старий.
— Наскільки
— Старший за ПЕРИМЕТР.
Ковач подивився на нього.
— І що там написано
Хартман відповів
— Коли мережа прокинеться, вони повернуться.
— Хто
Хартман подивився на карту.
— Архітектори.
І саме в цей момент на голограмі спалахнула четверта точка.
Не на Землі.
На орбіті.
Прямо поруч зі станцією HELIOS.
Оператор тихо прошепотіла
— У нас гість.