ГЛАВА 3: Сигнал, який прокинувся

Ніхто не говорив кілька секунд.

Світло в архівному залі стабілізувалося, але відчуття, що щось змінилося, не зникло. Воно залишилося в повітрі, як запах озону після грози.
Остап усе ще дивився на екран.
Слово SHAMBALA світилося холодним білим кольором.
— Це… частина сигналу — тихо спитала Мей Чжень.
Давид швидко перевірив журнали.
— Ні.
— Що значить «ні»
— У первинному архіві цього рядка не було.
Громов різко обернувся до Маркуса.
— Тоді звідки він узявся
Маркус дивився на монітор довше, ніж потрібно.
— Ймовірно, це не архів.
— А що тоді
— Відповідь.
У залі стало тихо.
— Відповідь на що — спитав Остап.
Маркус подивився на нього.
— На те, що ви щойно зробили.
— Я нічого не робив.
— Саме тому це і цікаво.
Система прокидається
Давид швидко відкрив додаткові журнали.
На екрані почали з’являтися нові дані.
ENERGY TRACE
ORION PASSIVE GRID
RESIDUAL RESONANCE
— Чекайте… — прошепотів він.
— Що — різко сказав Громов.
— ORION не просто записував сигнал.
— А що він робив
Давид збільшив графік.
— Він відповідав.
Мей Чжень підняла голову.
— Неможливо.
— Можливо, — сказав Давид. — Подивіться.
На екрані було видно дві хвилі.
Перша — сигнал Дуги.
Друга — слабкий відгук, що повертався назад.
— Це… замкнений контур, — сказала Мей Чжень.
— Саме так.
— Дуга слухала іоносферу…
— А ORION посилав сигнал у розлом.
Громов важко видихнув.
— Тобто ви хочете сказати, що вісімдесят шостого вони намагалися…
Він не договорив.
— Зв’язатися, — сказав Давид.
Інша сторона
Остап дивився на слово SHAMBALA.
Щось у ньому відгукувалося.
Не логічно.
Інстинктивно.
Наче він чув це слово раніше.
— Маркусе, — тихо сказав він.
— Так
— Ви знали про це.
— Про що саме
— Про станцію.
Маркус трохи усміхнувся.
— Я знав, що вона існує.
— І ви не сказали
— Не було потреби.
— До цього моменту
— Саме так.
Громов схрестив руки.
— Поясніть.
Маркус на секунду замислився.
— ПЕРИМЕТР має кілька вузлів спостереження.
— Скільки
— Більше, ніж ви думаєте.
— Назвіть хоча б один.
Маркус показав на екран.
— SHAMBALA.
ПЕРИМЕТР
— Це станція — спитала Мей Чжень.
— Дослідницький комплекс, — відповів Маркус.
— Де
— Гімалаї.
Давид тихо присвиснув.
— Це ж… легенда.
— Більшість речей у цьому проєкті починалися як легенди.
— І що вони там роблять — спитав Громов.
Маркус відповів спокійно
— Те саме, що і ми.
— Слухають розлом
— Ні.
Він зробив паузу.
— Слухають відповіді.
Орбіта
У той самий момент на висоті шістсот кілометрів над Землею повільно рухалася станція HELIOS.
Її сенсорні антени були розгорнуті у формі величезної металевої квітки.
Операторка Юкі Танака дивилася на нові дані.
— Ми отримали другий імпульс.
— Джерело — пролунав голос із центру керування.
— Україна.
— Чорнобиль
— Так.
Юкі нахилилася ближче до екрана.
— Але це не все.
— Що ще
— Ми отримали відповідь із Гімалаїв.
У каналі зв’язку настала коротка пауза.
— SHAMBALA активна
— Так.
— І… ще щось.
— Що
Юкі прокрутила карту.
На ній спалахнули три точки.
Україна.
Гімалаї.
І третя — у Південному океані.
— Центр… — тихо сказала вона.
— Що сталося
— У нас є третій вузол.
— Який
Юкі повільно прочитала координати.
— Південна Атлантика.
— Там нічого немає.
— Було.
Вона збільшила карту.
— База ATLANTIS.
Зона
Громов дивився на монітор.
— Я правильно розумію, що тепер у нас три активні вузли
— Принаймні, — відповів Давид.
— І всі вони реагують на ORION
— Схоже на те.
Мей Чжень задумливо дивилася на дані.
— Ні.
— Що
— Вони реагують не на ORION.
Вона перевела погляд на Остапа.
— Вони реагують на нього.
Усі повернулися до нього.
— Це абсурд, — сказав Остап.
— Не обов’язково, — відповів Маркус.
— Ви знову щось знаєте.
— Я знаю лише одне.
— Що саме
Маркус подивився прямо на нього.
— ПЕРИМЕТР шукав вас дуже довго.
— Чому
Маркус відповів тихо.
— Бо в кожному поколінні роду характерників народжується лише один, хто може витримати контакт із розломом.
Остап мовчав.
— І ви думаєте, що це я
— Ні, — сказав Маркус.
Він кивнув на екран.
— Ми цього не думаємо.
— Хто тоді
Маркус знову подивився на слово SHAMBALA.
— Ті, хто відповів.
Ще один сигнал
Екран раптом мигнув.
На ньому з’явився новий рядок.
Не з архіву.
Не з ORION.
Наче хтось писав просто зараз.
Давид нахилився ближче.
— Це…
— Читайте, — сказав Громов.
Давид проковтнув повітря.
На екрані з’явилися слова.
МИ ЧЕКАЛИ ДОВШЕ, НІЖ ВИ ДУМАЄТЕ
У залі стало тихо.
Потім з’явився ще один рядок.
РОЗЛОМ ЗНОВУ ВІДКРИЄТЬСЯ
І останній.
Повільно.
Наче система вагалася, чи показувати його.
І ЦЬОГО РАЗУ ВИ БУДЕТЕ НЕ САМІ