Розділ 30. Ніколь

«Запит на надання журналістці редакції «Столичний Об'єктив» справ зниклих безвісти в Д'яребську за останні десять років відхилено. Залишаємо за собою право не повідомляти причину відмови».

Я кілька разів перечитала повідомлення, яке ще зранку мені переслав пан Ігор. Воно було цілком очікуваним, особливо — після інформації, отриманої цими днями. 

Від Стаса також було повідомлення на пошті. Йому таки вдалося зробити скани останніх справ та копію відео з архівної камери.

Запис я передивилася вже, мабуть, разів сто, так і не знайшовши жодної зачіпки. Це дійсно виглядало як якась дивна хвилинна перешкода, після якої полиці з теками магічним чином спорожніли. 

Важко було пояснити це все не те що логічно, а взагалі хоч якось. Закривши ноутбук, я встала з-за столу та підійшла до вікна. Занадто багато нереального відбувалося з цією справою. Мій мозок старанно намагався зачепитися хоча б за якусь деталь, пояснити, раціоналізувати все почуте та побачене… Та поки що це ніяк не вдавалося.

Я постукала пальцями по підвіконню та струснула головою. Ні. Я не можу дозволити собі загрузнути в цьому, я обов'язково розплутаю справу. Просто мені бракує кількох пазлів — і щойно я їх знайду, усе стане на свої місця.

Сигнал вхідного повідомлення на телефоні перервав мою рефлексію. Я глянула на екран: 

«Вечеря о восьмій, не запізнюйся».

Схоже, Ліззі вирішила перевірити, чи не забула я про сьогоднішню зустріч. Я пирхнула та набрала відповідь: «Ок, я пам'ятаю.». Про мене можна було сказати багато чого, але пропуск подій через забудькуватість — поведінка явно мені не притаманна. Для того, щоб такого не ставалося, у мене все завжди записано в блокноті, на ноутбуці і в телефоні. І з двох останніх ще й нагадування прийдуть.

Не встигла я заблокувати телефон, як на ньому висвітилося ще одне повідомлення. На цей раз від пані Тіни:

«Ніколь, я вже на місці, доїхала добре. Дякую за турботу.»

Вчора ми зустрічалися з нею на каву і трохи поговорили по душам.

Вона скаржилася на начальство, яке не дає спокою навіть на відпочинку, а я охоче підтримала її оповіддю про мого боса, якого я так допекла, що він вирішив мене позбутися, відправивши сюди.

Ми багато сміялися і говорили, здається, про усе на світі. Після смерті мами мені дуже не вистачало такого спілкування. І пані Тіна своїм теплом, щирістю та безумовною підтримкою знову надзвичайно мені допомогла. 

— Пані Тіно, зізнавайтеся, ви моя хрещена фея? — жартома говорила я їй. — Інакше як пояснити, що ви так вміло зцілюєте мої душевні рани? 

Вона на це лише розсміялася та махнула рукою.

— Я лише рада, Ніколь, якщо моє щире слово, порада чи мовчазна підтримка допоможуть тобі впоратися зі своїм болем. Ти дуже сильна дівчина, і можеш подолати абсолютно все, але не бійся часом відкриватися та дозволяти іншим підтримати тебе. Всі ми іноді потребуємо когось, на кого можемо спертися у важкі хвилини.

— Не думаю, що зможу найближчим часом впустити когось у своє життя… — я похитала головою.

— А ти не думай, Ніколь, — змовницьки підморгнула мені жінка. — Можливо, просто варто трохи послабити контроль та придивитися до тих, хто вже з тобою поруч?

— Пані Тіно, — я звела очі до неба. — Даніель з вами розмовляв? 

— Ні, давненько вже не чулися, — жінка насуплено звела брови та серйозно спитала: — А мусив? 

— Е-е-ем, — я зам’ялася, і промовила радше запитально, ніж ствердно: — Ні, мабуть?

— О, я, здається, розумію, — широка посмішка осяяла обличчя пані Тіни, а хитрі вогники в очах додали її образу легкої задиркуватості. — Ну, що тут сказати. Даніель — хороший хлопець, хоч і теж зі своїми травмами. І повір, він поважатиме будь-яке твоє рішення.

На цьому пані Тіна тактовно змінила тему, розуміючи, що я ще не готова до таких розмов. І далі ми вже смакували десертом та допивали свою каву, розмовляючи про дрібниці.Коли ми прощалися, я просила її дати знати, що вона добре доїхала.

І ось, отримавши від неї повідомлення, я чітко відчула, що це відрядження вплинуло на мене більше, ніж я сподівалася. А це ж лише початок… Навіть цікаво — що ж буде далі?

__________

ВІД АВТОРКИ:

Любі читачі, дякую вам, що приділяєте увагу моїй книзі. Не соромтеся ділитися своїми враженнями в коментарях. 

А якщо хочете бачити візуали до цієї історії, зазирайте в блог та підписуйтеся на мій тг-канал "Всесвіт Мітрель".