Глава 16.8.

Далі на святі не відбувалося нічого особливо для мене цікавого. Ані з принцом, ані з його нареченою, ані з Жаком я не хотіла зараз спілкуватися. Та й вони теж. Ми просто тримали один одного "в полі зору, але не робили спроб підійти і завести розмову. Короля разом з герцогом я не бачила в залі. Напевно вирішували що робити з поки що живою, а може вже й ні, сестрою її русалочої-уявної Величності мадмуазель де Летельє. До речі про неї. Я весь бал вдало її уникала. У якийсь момент їй це схоже набридло та вона від мене відчепилася, але я не мала наївних сподівань на її рахунок та була насторожі. Ну нічого, і не від таких ховалися. О... я справжній мастер в уникненні небажаних до спілкування осіб на балу. Починаючи від першої леді, закінчуючи нескінченним потоком "наречених", що надто вже палко бажали запросити мене на танець. Хоча потім, я все ж таки вирішила щось з цим вже робити, та потім моя репутація сама вже почала на мене працювати.

Поки я блукала туди-сюди залою по одній мені відомій траєкторії, був час трохи подумати про ситуацію. Навіть Моміль якось притихла, спокійно сиділа в мене на плечі. Напевно все ще ображається... Що я дізналася за сьогодні? Та які висновки з цього можна зробити? Окрім того, що де Летельє-старша вочевидь має якісь почуття до де Брієнна, причому я не про короля. Або принаймні не тільки про нього. Це дуже цікаво, але не дуже доречно зараз. Набагато цікавіші мої здогадки щодо можливих причетних до цього нападу. Втім, я впевнена, що так воно й є. А якщо ми вважаємо, що це накоїли ті самі, як ми їх з хлопцями між собою називаємо, "зрадники", яких ми тут взагалі й шукаємо, тоді виникає наступне питання: чи є простим збігом, що напали на де Летельє? Сумніваюся. Ці ніколи нічого не роблять просто так, ці завжди мають якийсь план. Справа за малим – розгадати його, а загадки я люблю... а ще більше я люблю карати потім цих "надто розумних".

Ліпше буде, якщо це якось пов'язано з самою русалкою та набагато гірше, якщо мене спеціально підставили, розсекретивши мою особистість, що саме по собі майже неможливо. Але тут ключове слово "майже".

Треба буде обов'язково підготувати весь зібраний матеріал перед зустріччю з дядьком та передати цю інформацію йому для подальшої обробки. В тому числі записи з артефактів спостереження, що я встановлювала в маєтку. А зустрінемось з ним ми через тиждень. До того часу якраз щось цікаве запишеться, важливе все – навіть найменші підозрілі коливання магії, будь-яка інформація може виявитися корисною. Сама повноцінно проаналізувати це я не зможу. Точніше зможу, але це дуже ризиковано, бо без спеціальних додаткових умов, які є в моїй лабораторії, можна легко виявити себе іншим мешканцям будинку. Живим, та особливо мертвим.

Я не переймалась, що Моміль зараз може почути мої думки, зараз я себе цілком контролювала, та вони не настільки емоційно забарвлені, щоб без мого на то бажання дійти до її підсвідомості. Хоча знову ж таки це ризик, рано їй ще про це все знати, а спиратися тільки лише на свій власний контроль емоцій для мене не дуже надійно.

Решта свята дуже швидко пройшла, ніхто мене більше не хвилював, а якщо й звертав увагу, то тримався в стороні. Згодом я взагалі зрозуміла, що русалки в залі теж вже нема. Як і герцога з королем.

Навіть не розмовляючи, ми вчотирьох, без де Брієнна, поїхали в екіпажі до маєтку.