Глава 15.6.

Бал вирішили проводити чомусь, в іншому приміщенні, хоча, як я зрозуміла, до "зовсім незначного випадку з мадмуазель де Летельє-молодшою, що не вартий ніякої уваги" захід повинен був бути в тому самому залі з імпровізованою сценою. Напевно я "надто голосно" мислила, тому руда журналістка мене випадково почула.

І дійсно – чому?.. — хмикнула Моміль, — навіть не зна-а-аю...

Це мені зараз здалося, чи вона навчилася сарказму? А моя компанія має на неї поганий вплив...

Але вона має рацію, причина такого перепланування не те що зрозуміла кожному – вона є очевидною. Бо якщо бал проводили все ж таки там, де планували, то пані й пани учасники сильно б заважали роботі слідчої групи.

До речі, якщо судити по підслуханій мною розмові де Брієнна та Ротфора, старша сестра русалки на балу навряд з'явиться. Чим же вона настільки зайнята? Невже не прийде на фактично відкриття Ігор, за які вона настільки клопотала в жандармерії? Окрім цього, вони здається цілком впевнені, що помічниці короля навіть ніхто не донесе про нещастя з її сестрою. Принаймні зараз.

Навіть не зважаючи на те, що моя улюблена фамільярка мене відволікла, я вже встигла до того почути достатньо та тепер мені є про що подумати. Всі наші підозри підтвердилися та тепер гра остаточно набирає нових оборотів.

Ти вже встигла в когось взяти інтерв'ю? — навіть не знаю чому вирішиоа це спитати в білки, доки ми йшли останнім коридором до потрібної зали.

Після доволі тривалої паузи вона таки мені відповіла.

Настрою сьогодні немає, — зрештою, коротко відповіла Моміль.

Не вірю своїй свідомості. В неї, й нема бажання брати інтерв'ю на настільки значущій події? Це вже щось поза розумінням. Не думала, що таку вперту особистість, як Моміль, може надломити просто лише сьогоднішнє наше з нею непорозуміння. Тут точно є щось ще, що мене власне не повинно хвилювати та не хвилює доти, доки це не заважає справі. А воно поки що не заважає.

Далі розмова так і не зав'язалася. Білка тільки міцніше вчепилася в тканину сукні у мене на плечі та більше навіть не ворушилася.

Нову бальну залу вже навіть встигли пристойно прикрасити, хоча вона й виглядала майже так само, як і попередня. Вийшло так, що ми з білкою трохи спізнилися та приміщення вже повнилося істотами. Хтось навіть вже танцював – оркестр грав швидкий вальс. Я повільно підійшла ближче до ніш, можливо вдасться почути чи побачити щось цікаве.

В натовпі я поки не змогла одразу знайти кронпринца, Женев'єву та Жака. Натомість хтось схоже знайшов мене.

— Гарно тримаєтесь, — почула я знайомий голос позаду.