Глава 15.1.

Як і сказав мсьє Ротфор, буквально через пару хвилин на галявині з'явилася магиня. Вона не була в урочистому вбранні, натомість була вдягнута по воєнному – в суворій темній формі. Напевно, це одна з викладачей інституту, срібна нашивка на її формі говорила: Бріта Жеме. Жінка оглянула нас всіх та, як нічого не бувало, спокійно сіла на найближчу корч.

— Куди пішов мсьє Ротфор? — схвильовано запитала одна дівчина з команди русалки, — І що сталося з Евеліною?

— Питання не до часу, — рівним тоном уривчасто відповіла жінка.

Після цього вона дістала звідкілясь якусь книгу та почала читати, вправно ігноруючи будь-які питання з боку учасників змагання. Так тривало доти, доки остання істота не прийшла на галявину. Хоча були й ті, хто без сторонньої допомоги не змогли вийти з лісу правильним шляхом. Таким мадмуазель... чи мадам? Жеме особисто допомагала вибратися, "відкриваючи" додаткові стежки прямо серед лісу.

Серед же самих учасників був різний настрій. Комусь було відверто все одно, що там відбувалось, комусь – ні. Але косились на мене майже всі. План "привернути до себе увагу в перший же день" було перевиконано, нехай і я перед собою подібної цілі й не ставила. Ніхто з моєї команди не поспішав нічого говорити чи обговорювати, як я розумію, за моєї присутності. Тільки переглядувались між собою, ніби щось все ж таки обговорюючи, але мовчки.

Нарешті, це все скінчилося й нас "витягнули" з підсвідомості. Я розумію як це працюю, але все одно було зроблено дуже цікаво – спочатку перед моїми очами, ніби примара, замаячила та сама куля з скриньки-артефакту. Вона ставала все більше й більше видимою, а в той момент, коли з'явилася ніби справжня перед моїми очима, я моргнула та опинилася в тій самій урочистій залі зі сценою, столами та стільцями, на яких ми вест цей час сиділи.

Звичайно, що за весь цей час шикарні вбрання встигли раз двадцять зім'ятися, та звідусіль почулися закляття чистоти, охайності, рівняння тканини... І я теж не залишилася в стороні.

Моміль я ніде не бачила, але трохи прикривши повіки та зосередившись, я дізналася, що хвостата знаходиться все ще тут, на території інститута. Ну і добре.

— Пані та панове! Вітаю вас всіх з завершенням першого випробування та запрошуємо до бальної зали через п'ятнадцять хвилин! — урочисто заговорив чоловік зі сцени, та всміхнувся, — Сподіваюсь, що прекрасним леді вистачить цього часу, щоб завершити усі справи з наведення краси. Хай буде бал!