Глава 14.4.

Я сконцентрувала всю свою енергію навколо стовбура та трохи прикрила очі. Зазвичай у підсвідомості будь-яке закляття давалося легше ніж у реальності, тому що магію нічого не стримувало. В купі з відсутністю шкоди навколишньому середовищу через можливе невірне виконання чаклунства, це могло б стати найпопулярнішим методом навчання юних магів. Якби не одне "але" , яке випливає якраз з одного з плюсів. Через іншу чутливість енергії,  юні маги потім не можуть правильно використовувати вивчені закляття. Та й взагалі це доволі дорога процедура. Особисто для мене це завжди було чудовим полігоном для експериментів.

Десь через пів хвилини сканування я зрозуміла, що це дерево є маяком. Для чого? Поки не зрозуміло, треба спочатку дізнатися з якою частотою тут ростуть ці "дерева". Тоді я зможу зробити хоча б якісь висновки... а поки я підхопила ноші та пішла вже більш жваво до наступного найближчого дерева з подібною "аурою".

Не знаю скільки таких дерев я пройшла, приблизно десяток точно. Якби б не вони, то навколишній пейзаж був би взагалі однотипним та нудним до неможливості. Я не втомилася, але це дуже швидко набридало. Набридало та бісило. Теж мені, конкурси, на яких навіть правила не пояснили нормально.

Після чергового дерева я побачила вдалечині просвіт серед дерев. Галявина? Точно, вона! Тепер залишається тільки сподіватися, щоб я не повернулася на ту саму, на якій з'явилася.

Але сьогодні удача була точно на моєму боці, бо це була інша галявина та більше того - я почула голоси. Звісно, залишаючись обережнею,  підійшла до просвіту поближче та побачила там Жака, Даніеля та ще декількох гравців, яких я не знаю по іменах. Хтось сидів на поваленому стовбурі дерева, хтось прямо так на землі. Комусь чи то не вистачало сміливості, чи то навпаки було надто багато гордості, щоб садитися в бальних костюмах на землю. Так чи інакше, я вважаю, що перші були однозначно щасливіші, за других. Тому я підійшла поближче до своєї команди, відпустила ноші та сіла до них. Так, що принц, що Жак були серед тих,хто сів прямо на землю. Зізнатися, у цьому всьому вбранні це все виглядало ну дуже кумедно.

- Вітаю, Коро, я радий, що ти теж впоралась з випробуванням, - звернувся до мене Даніель та окинув поглядом ноші з тілом русалки на ньому, присягаюся, він майже усміхнувся, - тепер нам лишається тільки дочекатися Женев'єви.

- Якщо вона зараз приде, то ми будемо кращою командою на сьогодні, - додав менталіст.

- А в чому, власне, було випробування? - спитала в обох я.