Глава 13.5.

На сцену вийшов чоловік вже доволі похилого віку, з сивим волоссям та в фіолетовому костюмі. Про його статус не важко було здогадатися, бо навіть монокль був прикрашений дрібним коштовним камінням. Не кажучи вже про великі персні, запонки та інші чоловічі прикраси. Герцог де Мампосьє був похмурий, зовсім не схожий емоціями на того ж де Брієнна, на обличчі якого майже завжди була загадкова усмішка, інколи саркастична.

— Я радий вас всіх сьогодні бачити, а також радий, що ніхто з вас не постраждав після останніх подій. — герцог пройшовся серйозним поглядом по залу, не на кому затримуючись очами, — Ми зробили усе можливе та неможливе, щоб організувати для вас сьогодні цю подію. Хотілося б зазначити імена деяких істот, які приклали максимум зусиль для того, щоб наслідки після катастрофи були усунені якомога швидше. Голова східного центру жандармерії Огюст...

Де Мапмосьє говорив гарно поставленим та, незважаючи на вік, голосним тоном, в урочистій манері. Далі він просто почав перелічувати, здавалося, що нескінченні, імена з прізвищами поважних осіб. Що було, звісно, не дуже цікаво для мене і, тим паче, для інших учасників Ігор. Навряд чи я зможу вилучити з цього якусь користь для себе. С імена принца та Жака, до речі, закономірно не були названі. Здається, що де Брієнн казав, що вони анонімно всю ніч теж там десь з чимось допомагали. Невже їх просто так допустили до себе допомагати правоохоронні органи, коли ці двоє не розкрили навіть свою особистість? Хтось щось знову приховує?

Дуже скоро ми повинні зустрітися з дядьком, цей хитрий лис вже напевно зібрав "усі валізи" та зазбирався додому. Мені б було спокійніше, якщо б він лишився тут, але ж ні, цитую: "Я надто довго вже тут сиджу, Пересефоно. Нудьга суцільна... а тут така нагода. Я тобі, племіннице цілковито довіряю усі справи. Я знаю, що ти з усім впораєшся навіть краще за мене. Не кажучи вже про те, що я так давно вже не бачив твого батька..."

Суцільні лестощі, хитрощі та одкровенна брехня. У цьому весь Сертер. А мого батька він взагалі на дух не переносить.

Напевно, я так глибоко поринула у власні думки, що навіть не помітила, як герцог людей закінчив свою промову та на "сцену" вийшов вже де Брієн. Оговталась я тоді, коли відчула уважний погляд останнього. Схоже, герцог встиг вже щось сказати. Чого він так витріщився? Побачивши мою розгубленість, він знову всміхнувся своєю фірменною усмішкою, а я здогадалася озирнутися навкруги.

Всі учасники навколо розгортали якісь скринькі...Точно, це той самий артефакт, що дав мені мсьє Ротфор. Ось тільки мій був зараз у Моміль.