Глава 13.2.

Отже, — доки Женев'єва відволіклась на свого нареченого, схоже, задовольнившись такою моєю відповіддю, я вирішила розібратися з білкою, — в мене зараз немає ані часу, ані бажання розповідати тобі все, що я думаю щодо подібної поведінки, — в моїх думках, зовсім не приховано, можна було почути злість, — але коли ми повернемось до маєтку, наша розмова тобі не сподобається.

Під час цієї тиради, на моєму обличчі не здригнувся жоден м'яз, а навпаки – я утримувала легку посмішку на губах, та крадькома оглядала залу. Білка ж напружено завмерла на моєму плечі та вчепилася лапками в тканину плаття.

Обережніше, чи то дарма ти так намагалася влаштувати це все?

Отож бо й воно, що намагалася! — не витримала журналістка, — Для тебе, між іншим!

Моя люба, тобі потрібно зрозуміти одну річ — у нас гарні стосунки лише доти, доки ти не йдеш всупереч моєї волі. Якщо ж ти цієї речі так і не зрозумієш, наслідки для тебе будуть не дуже... гарними.

Я трохи повернула голову, дивлячись на злякану білку. А вона що думала? Я їй себе не нав'язувала, як вона там розповідала? Сама собі обрала помічницю? Ну, нехай тепер не скаржиться. Моміль зістрибнула з мого плеча та кудись побігла, постійно ображено на мене озираючись. Нікуди вона від мене не дінеться. Вже ні.

Ще зранку Даніель розповів, що сьогоднішній прийом буде тривати весь день. Про цю дивну традицію я теж знала. Зараз ми всі чекаємо ще останні команди, які ще не встигли приїхати. Потім слухаємо урочисту промову герцога людей, можливо, ще де Брієнн щось скаже, принц не знає цього напевно. І після цього всього починається, на мою думку, найцікавіша частина. Звичайно, цілий день провести на одному прийомі – це, як мінімум, дуже нудно. Але. Майже одразу після промови, всіх учасників проведуть в окрему залу, де буде проводитись черговий "особливий ритуал" і тривати він буде майже вісім годин.

Що ж це буде? Ані дядько, ані принц не змогли надати мені точної відповіді на це запитання. Відомо тільки те, що кожні Ігри цей ритуал буває різним та те, що під час цього ритуалу гравці "сплять", перебуваючи у якійсь альтернативній реальності. Ну, і наприкінці буде влаштований бал.

Я вже уявляю те задоволення – спати у сукні з кринолином, але що поробиш? Принаймні, я тут така не одна. Інколи дуже сумую за своїми звичними штанями, або якщо сукнями – то з тонкої, повітряної тканини, яка не має такого обсягу та зовсім не сковує руху. Хоча куди сумувати? Я пробула тут усього – нічого, а вбрання за місцевою модою серед аристократії ношу й без того – перший день. Але все ж таки, варто визнати, що мені подобалося, як я виглядаю у дзеркалі, вдягнута в це вбрання.

Ще відносно здалеку я побачила біловолосу дівчину, яка точно прямувала до мене з Жаком. Де Брієнн з Ротфором кудись вже встигли зникнути з зали, а Даніель все ще про щось розмовлял з феніксом на деякій відстані від нас. Русалка, що було видно по зябрах, доволі вправно лавірувала у натовпі, навіть у не менш широкій, ніж розкішній блакитній сукні, прямо-таки шалено дорогій, судячи з того, що я могла бачити.

— Вітаю, — на її вустах була тепла посмішка, але я помітила, з яким лукавством вона оглядала моє смарагдове вбрання, — ви тільки-но приїхали? Тоді з радістю запрошую всю вашу команду до нашого столу. Це так чудово, що незважаючи на ситуацію в місті, ми можемо всі зібратися для знайомства, — десь я схожу манеру мови вже чула... — Звичайно, коли Його Високість закінчить свою розмову зі своєю... — русалка запнулася, але швидко оговталась, — нареченою.

Навіть не чекаючи від нас відповіді, вона швидко стрільнула чи то закоханим, чи то просто захопленим – сходу не зрозуміти, поглядом у спадкоємця і пішла так само швидко, як і прийшла.

Не можу не радіти розмиттю титулів серед учасників Ігор, бо все-таки кожного разу всім кланятися – то вже занадто. Я, звісно, можу бути терплячою, але ж не до такого ступеню. Ось і зараз, якщо ми б спілкувалися офіційно – то лише ті розшаркування тривали б мінімум хвилин двадцять.

— Хто це був? — спитала в менталіста.

Судячи по його обличчю, коли він ледь не скривився, я зрозуміла, що це знайомство може виявитися неприємним.

— Одна з учасниць команди, що представляє Аквавільску академію мистецтв. Власне, з її старшою сестрою ми вже знайомі. Ця особа – мадмуазель де Летельє-молодша.

Чудово, тепер їх двоє. Стає все веселіше та веселіше. Хоча, це навіть не сарказм. Мені-то що? Лише різноманіття у виставі.

Вітаю з першим днем літа!) Буду вдячна лайкам та коментарям, також не забувайте підписуватись, щоб не пропустити новинки від автора;-)