Глава 13.1.

Зала вже була сповнена гостями. На диво, про прихід спадкоємця з герцогом ніхто окремо не повідомив. Тому, коли ми зайшли, нас навіть майже ніхто не помітив. Усі були зайняті – кожен своїм. Схоже, що це була актова зала в університеті, вздовж стін якої були розміщені столи, а всередині залишили місце для танців. На контрасті з інтер'єром всієї іншої частини інституту, тут все виглядало дуже урочистим, багатим та кремезним. Вікон тут не було, натомість під стелею були магічні пульсари для освітлення. Переважно теплих відтінків. Через постійне миготіння та пересування цих пульсарів, то тут, то там тіні людей часто видозмінювались та нагадували химерних істот.

Женев'єва дочекалася, доки де Брієнн відійде трохи подалі, розмовляючі з мсьє Ротфором, підійшла ближче до нас з Моміль та зашепотіла мені на вухо.

— Не очікувала, що ти вдягнеш цю сукню. Насправді, мені варто було тебе попередити про деякі, хм... — вона зам'ялася, — особливості етикету. Правда, пробач, я зовсім забула, що ти ж цього всього не знаєш. Все так сумбурно, то напад, то арешт Люсьєна, то землетрус...

— А що з етикетом? Я щось порушила? — схвильовано почала крутити кільце на пальці, ніби "нервую".

— Згідно з етикетом, чоловік та жінка можуть прийти разом на прийом в одязі одного кольору, тільки якщо вони є коханцями, одружені, або заручені. Хоча сьогодні не настільки важлива та офіційна подія, тим не менш, герцог де Брієнн традиційно вдягнутий у кольорах його герцогства, — побачивши мій, не дуже розуміючий погляд, вона пояснила: — коли герцог відвідує інше герцогство, на перший відвіданий ним прийом, він забов'язаний вдягти кольори власних володінь. Відверто кажучи, я взагалі спершу вирішила, що ти це спеціально, але зараз по твоїм очам бачу, що ти дійсно це не знала.

Я мигцем оглянула залу: хоча були присутні пани й пані в зеленому вбранні, але цей зелений відтінок був далеким до смарагдового кольору одягу де Брієнна та мене відповідно. Фенікс ще раз уважно оглянула моє вбрання.

— До речі, я не надсилала тобі цю сукню. Де ти її взяла? Невже була з собою?

Моміль??? — миттєво здогадалася я, кому належить ця витівка з самого початку.

Хоча геть не розумію де та коли вона встигла дістати це вбрання. Білка мовчала та й взагалі робила вигляд, що не має до цього ніякого відношення. Про те, що всім заздалегідь було відомо про те, в якому кольорі прийде де Брієнн я чула вперше. Ця хвостата ж проговорилася ще напочатку, коли я прийшла з полігону, що герцог був в смарагдовому костюмі. Але ж ні, я не надала цьому ніякої уваги.

— Так, цю сукню мені подарувала моя мати на повноліття, — знову брехня.

М-да... переслідувати ця брехня мене буде протягом всього мого тут перебування.