Глава 11.4.

— Я думаю, що ми вже можемо йти тоді до чоловіків та вже з їхньої присутності починати інтерв'ю, — з цими словами фенікс встала з дивану, запрошуючи нас з Моміль зробити теж саме.

Я трохи нервую. Це буде моє перше подібнн інтерв'ю з істотами не з Зачарованого лісу, — поділилася зі мною білка.

Все буде гаразд, просто... забудь про хвилювання та зроби вигляд, що робила це вже тисячу разів, — я і сама не очікувала від себе подібної щирості.

Було трохи дивно її підтримувати, навіть незвично. До мене вже дуже давно ніхто не звертався в пошуках звичайної дружньої підтримки. Я, власне, нікого й не підпускала достатньо близько до себе, а деякі старі друзі хоч і лишилися, але ми всі вже надто сильно віддалилися один від одного.

Квіткова вітальня називалася "квітковою" зрозуміло, що не просто так. Але все-таки справжню оранжерею я, якщо чесно, не очікувала побачити. Тим паче в загальному антуражі маєтку герцога де Брієнна. Звісно саме приміщення було не дуже великим, але тут було дуже гарно, навіть не зважаючи на те, що якихось особливо рідкісних рослин я для себе тут не відмітила. У центрі, прямо під куполом, розмістили невеликий стіл, два дивани та відповідно два крісла.

— Дами, — привітав зі слабкою усмішкою нас менталіст, — сідайте.

Даніель просто втомлено кивнув головою, схоже, що вони дійсно сильно учора вночі втомилися та зараз замість відпочинку ще будуть давати інтерв'ю. Не повірю, що то була їх власна ініціатива, як Женев'єві вдалося їх вмовити? Не знаю, як їй це вдалося, але Моміль просто сяяла від щастя. Про своє погане самопочуття вона вже взагалі давним-давно забула. Про що взагалі йде мова?

— До Ігор нам потрібно ще багато чого встигнути. Тому осмілюся сказати, що така затримка, яка сталася учора, нам тільки на руку, — сказав принц, коли ми сіли, — увесь цей тиждень пропоную присвятити тренуванням. За виключенням, звичайно, завтрашнього дня.

— Гарна пропозиція, Даніелю, — м'яко відповіла йому Женев'єва, — я думаю, що ніхто не буде проти. Але якщо Моміль ще себе погано почуває, я думаю, що її присутність зовсім необов'язкова.

— Так, звичайно, — Жак взяв у руки чашку з чаєм, але чомусь одразу відставив її назад, — наша головна задача зараз – це навчитися працювати, як єдина команда.

— Дядько повідомив, що перше випробування буде одразу, у той же день, після урочистого відкриття Ігор та сказав, що це скоріше за все буде вікторина, — промовив Даніель.

Я теж вирішила взяти собі чай та з задоволенням виявила, що він був м'ятний. Мій улюблений.

— Вікторина? — менталіст перепитав, але надто здивованим не був, — В принципі логічно, після цього інциденту нікому зараз не потрібні ще одні бої.

Моміль весь цей час терпляче чекала доки цей момент обміну люб'язностями та останніми новинами закінчиться та коли можна буде вже почати саме інтерв'ю. Молодець, я чомусь від неї не очікувала такого терпіння. Можливість поспілкуватися з монаршими особами справді творить дива.

— А що це за чай? Такий казковий аромат! — білка натхненно смикнула вухами та прикрила очі, принюхуючись.

— Це улюблений чай Його Світлості, — Женев'єва трохи скривилася, — М'ята дуже рідкісна рослина, росте навколо Зачарованого лісу та схоже в ньому також. Але я думала, що окрім герцога де Брієнна, ніхто цей чай з задоволенням пити не може.

Жак по доброму розсміявся від такої відвертості фенікса.

— Так, я раніше також так думав, але Корі, здається теж сподобався чай, так?

— Дуже... особливий смак. На мою думку, Моміль правильно висловилася: "казковий".

— Вибач Женев'єво, ми намагалися попрохати привидів про інший чай, але або вони нас погано зрозуміли, або просто самі не знайшли в закромах мого дядька інший чай.

Мені здається, чи принц тільки що майже висміяв де Брієнна? Хоча повинна визнати, що картина в голові, де герцог замовляє собі до будинку чай з м'яти та виключно чай з м'яти в шаленій кількості, а потім з насолодженням сидить наодинці та п'є його, була і дійсно настільки кумедно, що я теж посміхнулася.

— Ітак, мадмуазель Ек'юрай, — принц подивився на Женев'єву, та вона йому, задоволена таким звертанням до білки, кивнула, — які в вас до нас є питання?

Моміль двічі питати зовсім не довелося. Судячи з усього, у неї все було вже давно приготовлено, бо питання на всіх нас сипалися з шаленою швидкістю. Нічого принципово нового для себе я під час цієї розмови, що тривала майже дві с половиною години не дізналася. Усе це мені вже було відомо та я знала навіть значно більше інформації про кожного з учасників. Жак був з сім'ї подібної до "моєї", тобто не зовсім жебраків, але ніякими навіть натяками на титули сім'я похизуватися не могла. Натомість це не завадило йому стати найкращим другом принца та лише завдяки таланту та наполегливості поступив в Столичну академію. Нехай і не з першої спроби. Женев'єва – майбутня королева, як сказано у "тому самому" пророцтві. Навіть не зважаючи на те, що її брата заарештували, вона тримається, як справжній боєць та гідна називатися нареченою кронпринца. А про Даніеля взагалі все було дуже поверхнево, що не дивно, бо це доволі слизька тема. Було важливо не написати нічого такого, за що потім можуть пред'явити. Не дарма ж він кронпринц.

Питала багато про нашу з ній зустріч та про те як я рятувала нашого спадкоємця від отрути підступних нападників. Конкретно про моє життя до того, як я зустрілася з командою, білка майже не питала, зробивши напевно висновок, що там нічого цікавого. Вона закономірно не сприймає мене як відому істоту. Ну, воно й на краще.