Глава 11.2.

Швидко подавивши невеличкий напад гніву, мені нічого іншого не залишалося, як погодитися. Власне, тут мене вже просто ставили перед фактом, а не запитували згоду.

— Ходімо подивемось, як вона себе почуває, — ми якраз підійшли до моїх кімнат.

Я відкрила двері та запрошуючим жестом, вказала їй вглиб покоїв.

— О ні-ні, я не хотіла нав'язуватися, це не пристойно. Я не попереджала заздалегідь, а ось так просто...

— Все нормально, — дозволила собі перебити цей потік етичних вибачень, — у мене немає секретів. Заходь.

Ну так, звісно.

Моміль лежала у вітальні на начарованій мною лежанці з магічної енергії. Щось на кшталт того, що начарував Жак, коли ми "рятували" принца у лісі. Як тільки ми зайшли, білка підірвалася з місця.

— Треба буде найближчим часом сходити за покупками та заразом купити тобі нормальне ліжко, — задумливо, майже сама собі, промовила я.

А ще заразом, треба буде обов'язково запланувати до початку Ігор зустріч з дядьком.

— Мені належить стипендія? — спитала в фенікса, — Сідай.

— Я точно не зможу відповісти на це питання, — вона пройшла вглиб кімнати та сіла на диван, я влаштувалася поруч, а Моміль застрибнула на підлокітник, — напевно буде краще спитати про це в мсьє де Брієнна.

З мсьє де Брієнном в мене немає жодного бажання спілкуватися. Його й раніше не було, а після останніх подій – тим паче. Схоже, що на моєму обличчі відобразилося якась така емоція, що вона вирішила важливим мене "заспокоїти":

— Ти не звертай уваги, що Його Світлість так поводиться з мадмуазель де Летельє. У нього є на це певні причини. Він ніколи не завдавав їй шкоди без вагомої причини, а зараз просто не хоче зайвий раз її бачити. Тим паче у себе в маєтку. І загалом він гарна істота, але має складний характер.

Ну так, гарна, а ще інших істот труїть. Кожен день так роблю... хоча гаразд, я сама не далеко пішла, але в той же час, на звання "гарної істоти" не претендую.

— Чи не буде з мого боку зайвим питання, які саме є причини у Його Світлості, щоб на дух не переносити мадемуазель де Летельє? — вирішила все ж таки обережно спитати.

Женев'єва покачала головою вагаючись, а я і не сильно розраховувала на відповідь. Навряд чи вона зараз це скаже. Зато потім, якщо нам вдасться "налагодити контакт", вона мені це легше розповість, ніж якщо я це спитаю, трохи почекаючи. Боковим зором побачила, як білка спочатку нагострила вушка, а потім розчаровано поникла.

Що, теж цікаво?

Ти ще питаєш? Звісно! — білка майже обурилася.

Навряд чи з цього можна буде зробити сенсацію.

Чому? — вона дійсно не розуміла?

Бо тебе "приберуть" ще раніше, ніж ти встигнеш сказати слово "стаття", — н-да, її ще вчити й вчити.

Фенікс вочевидь помітила нашу мовчазну бесіду, але вирішила не втручатися.

"Приберуть"? Ти маєш на увазі?..

Так, саме це я й маю на увазі.

Ти ж чула, що сказала Женев'єва, а вона знає де Брієнна напевно, що краще за нас, — пауза, — Хоча, повинна зізнатися, що я все ще погано розумію усі ці ваши відносини між собою. В Зачарованому лісі все було значно простіше.

Отож бо й воно... — потім чомусь вирішила додати: — будь обережна абсолютно з усіма в цьому будинку та за його межами, а з де Брієнном – особливо.

Я подивилася, ніби вибачаючись, на фенікса.

— Так... щодо твого питання. Воно доволі особисте, тому я не думаю, що буде доречно його зараз обговорювати.

Кивнула у знак того, що не наполягаю, а вона швидко змінила тему.

— Ти спитала про стипендію, в тебе немає грошей? Якщо не має, я можу дати без всіляких проблем.

— Ні, дякую, в мене є, — вдячно посміхнулася їй, — Не те щоб надто багато, але думаю що достатньо.

Ми декілька секунд посиділи мовчки.

— Моміль, тобі заносили сніданок? Все пройшло добре? — запитала в хвостатої Женев'єва.

— Так, заходили... залітали ці привиди, — білка смикнула хвостом, — такі моторошні, прямо до мурах по шкірі!

— Згодна, є таке! — фенікс розсміялася, — Я взагалі-то зайшла, щоб спитати про твоє самопочуття та чи готова ти сьогодні до інтерв'ю з усіма членами команди?