Глава 10.2. Шпигунка

Будь-яке захисне закляття та й і принципі будь-яке закляття, при цьому "землетрусі" ризикувало закінчити як захисний купол маєтку. Тому зараз просто не може бути активованого жодних систем стежень, бар'єрів чи чогось ще, що зможе мені завадити. Звісно, це працювало й в інший бік – я теж не могла себе захистити магією. Доведеться розраховувати лише на власні фізичні сили. Але це не є для мене проблемою

Так як привиди – це остаточна магічна енергія істот, то за таких обставин вони щезнуть. Потім знову з'являться, звичайно, але точно без пам'яті про своє минуле існування привидом до цього землетрусу, як би мовити "анулюлюються". Тобто, підбиваючи висновок, якщо я їх зараз навіть і зустріну, то мене вони не згадають.

Дослідження лабіринту я вирішила залишити на потім, інша можливість безнаказанно походити будинком, з'явиться ще нескоро, а може не з'явиться взагалі. Сонний порошок на мою команду та Моміль буде діяти ще приблизно 8 годин, до обіду мені вже потрібно буде повернутися назад. Встигнемо.

Я безперешкодно піднялася назовні, а там була справжнісенька ніч. Вібрація ще відчувалася, вона йшла, здавалося, що з-під землі, але вже не така сильна, яка була напочатку. Усе небо було затягнуто, чи то хмарами, чи то брудом, що піднявся з землі. Хоча скоріше за все, то була та сама вивільнена магічна енергія з усього міста. Як все чудово сьогодні все складається для мене, у темряві іншим мене буде значно важче помітити, ніж при світлі дня. Головне – щоб така штучна "ніч" протрималася над Чармівілем якнайдовше.

Система "синіх ниток" маєтку працювала зараз без усіляких проблем, бо це, як я вже точно з'ясувала для себе, чиста, нічим не прикрита, світла магічна енергія. Будівля мене зустріла своєю мовчазною величчю і, на щастя, жодного привида тут я не побачила. Дуже хотілося скоріше дослідити маєток, але спочатку треба було дещо забрати зі своєї кімнати.

Уважно, не поспішаючи, я вже через декілька хвилин перебирала свій "скарб". В наявності було не дуже багато цікавинок, бо замаскувати все це так, щоб це не знайшли під час перевірки в жандармерії, було досить складно. Тому більшість необхідних артефактів дядько передасть мені з рук в руки трохи згодом. Загалом, у мене було зараз дуже багато "стежилок". Але я не дуже впевнена в їх актуальності зараз, в моїй ситуації, бо розраховувалося, що ми будемо жити в спільному маєтку для учасників Ігор і можна буде багато чого цікавого там підслухати. А тут... В кабінет герцога ставити точно не варіант, я ризикую засвітися. Це вам не маги-недоучки, що навряд помітять так гарно замаскований артефакт. Ще й ця постійна зміна розташування кімнат, що виключає можливість поставити щось хоча б у коридор біля дверей.

А щодо кімнат інших, то тут я не переймаюся, вони не знайдуть. Насправді, я хвилювалася, як це буду робити, але завдяки вдалому збігу обставин це так само просто, як забрати лусочку в новонародженого дракона. Хотілося б думати, що це все ж таки Сертер щось вигадав, щоб відволікти де Брієнна та дати мені фору, але щось підказувало, що ні... дядько тут не причетний. Що все саме так погано, як я того і боялася. Прориви починаються й тут. Зрадники вже на Іграх та скалять зуби, відверто даючи нам всім зрозуміти, що вони вже на крок вперед та готові діяти.