Глава 9.4. Зброя

— Прошу сюди, — Жак запросив мене та Женев'єву до стійки зі зброєю, — можете обрати, що для вас буде зручніше.

Вибір був тут справді великий. Зброя різних розмірів, різного призначення, виготовлена з різного металу. Якщо без вдавання, то я звернула увагу на набір ножей. Дуже вишукані, старі та, я впевнена, що неймовірно дорогі. Але дорогі не через те, що прикрашені якимось коштовними каменями, або виготовлені з дорогоцінного металу. Хоча, умовно, цей метал можна було назвати дорогоцінним, тільки з нього роблять не прикраси. З нього роблять зброю, найкращу зброю в обох королівствах. Добувають цей метал на території Темного королівства й те, що ці ножі зараз тут переді мною – це щось неймовірне.

— Зацікавились цим набором, мадмуазель Фено?.. — зненацька почула я голос де Брієнна за спиною.

Причому, підстрибнула від несподіваності я абсолютно щиро. Стояв він так близько до мене, що це було на самій межі пристойності, зазираючи мені через плече. Я взагалі не почула як і коли він підійшов. Мене починають турбувати мої нерви, останнім часом щось зовсім все погано.

— І дійсно, цікаві ножі... але, нажаль, я не вмію користуватися такою зброєю, — збрехала, не моргнувши й оком.

— Чим же ви звикли тоді користуватися?

Перш ніж відповісти, я повільно, та в той же час наполегливо, відійшла подалі від цього ненормального. Учора хотів вбити, а сьогодні вже, як ні в чому не бувало підкрадається та питає про мої уподобання у зброї.

— Мій батько навчив мене вправно користуватися мечем, — і підкреслила його статус, який взагалі-то не передбачає такої поведінки, — Ваша Світлосте.

Звичайно, що герцог зрозумів усі ці мої ухилення та хмикнув.

— Кажете, мечем вправно користуєтеся... — він зробив паузу, — чи не здається вам, що це звучить трохи зухвало?

Я з викликом зазирнула йому в вічі.

— Ні, мсьє де Брієнн, не здається.

Його очі хижо блиснули. Дарма я це, в ньому прокинувся азарт. Нічим гарним для мене це точно не обернеться...

— В такому випадку, мадемуазель д'Омон для вас надто слабкий супротивник. Який сенс в тренуванні, якщо ви її одразу ж переможете, — його голос став журливим, — мадмауазель, — де Брієнн повернувся до фенікса, — ви ж не будете проти?

На що це він натякає?..

Женев'єва, що теж стояла тут неподалік, схрестила руки на грудях та запитливо дивилася на герцога, очікуючи, що він скаже далі. Але раптом, він різким рухом витягнув найближчий до себе меч та миттєво атакував мене. Моя реакція виявилася швидше за думки та, також витягнувши найближчий меч, я парирувала удар.

Він зовсім з глузду з'їхав?! Це план такий? Чому мене не хоче залишати відчуття, що де Брієнн увесь цей час лише шукає приводу мене добити? Хоча фактично, в нього це вже не вийде, бо захист учасника Ігор вже стоїть на мені та смертельно мені нашкодити він точно не зможе. Тим не менш.

— Гарна реакція, — прокоментував цей... хай буде дракон.

Не прибираючи направленої на мене зброї, він оманливо повільно почав обходити мене по колу. Тримаючи на відстані та в той же час, відводячи за собою подалі від стійки – туди, де було більше вільного місця. Герцог вів себе як завжди – показово вальяжно та спокійно. Що неабияк бісило та мені дуже хотілося втерти йому носа. Добре, що моя легенда давала мені деякі вільності хоча б в питаннях володіння зброєю.

Тільки йому хизуватися можна тут, чи що? Ми наносили удари один одному так швидко, що зі сторони давно вже злилися в оду єдину пляму. Мушу сказати, що він володіє мечем значно ліпше, ніж я очікувала.

Не чекаючи його наступного випада, я вирішила напасти цього разу першою. Срочатку я повністю скопіювала його поведінку та тепер також повільно рухалась по траєкторії кола. Знову ж таки, дивлячись йому прямо у вічі. Будь-який вправний майстер без коливань скаже вам, що під час бою треба обов'язково підтримувати зоровий контакт із супротивником, бо він може скільки завгодно робити найрізноманітніші оманливі рухи, але очі – очі ніколи не брешуть. Майже ніколи. Не тоді, коли супротивник такий сильний ілюзіоніст, як я.

Він же нічого не казав про правила нашого бою? Нічого. Я вже мовчу взагалі про те, що спарринг повинен був бути не з ним. А сам герцог так, вліз туди, куди його не дуже й то кликали.

З цього всього виходило, що я ніяк не обмежена у користуванні магією, а тому... маленька іллюзія там, маленький сяючий вогник в очах тут. Нічого серйозного, енергозатратного, або чогось ще. Але результат, як кажуть, гарантований. У моїх рухах на герцога чекала одна пастка, в очах інша, а насправді, ніяких пасток я робити навіть і не збиралася. На першу обманку він не повівся, було б ще дивніше, якщо б було навпаки. А ось на другу... дарма він так довіряє моїм очам. Дуже дарма.

І коли я вже подумки майже святкувала маленьку перемогу, герцог і тут примудрився мене здивувати. Так, все йшло до того, що він пропустить мій удар, але в останній момент, він просто з нереальною швидкісною та спритністю вивернувся з-під атаки.

Але нормально закінчити поєдинок нам не дали. Охороннє закляття, що стояло на всій території маєтка, дало тріщину, а земля під нами здригнулася та затремтіла з жахливою силою.

Діліться своїми враженнями в коментарях)

Також, мені буде дуже приємно бачити від вас вподобайки та підписки♡

Міранда