Глава 6.1. Сірий кардинал

«Дайте мені шість рядків написаних рукою найчеснішої людини, і я знайду в них те, за що її можна повісити.»

©  Рішельє Арман Жан дю Плессі

Жорстокий, хитрий та підступний брат короля. Дракон, який вже давно став для королівства сірим кардиналом і який має безліч ворогів у самій державі та навіть поза її межами... Він звик досягати своїх цілей аж ніяк не благородством або чесністю. Ні. Він діє за допомогою ретельно продуманих планів та інтриг у всьому. Мало кому вдалося його обдурити і зрадити, і ще менше кому вдалося після цього вижити.

Саме так Сертер охарактеризував мені герцога де Брієнна драгонського. Флоріан де Брієнн був в силах спортити мені абсолютно всі плани. Звісно, ми це продумали заздалегідь і "підкинули" герцогові достатньо цікавої роботи, з якою йому можна було розбиратися весь період Ігор, але його все одно принесла нелегка сюди. І щось мені підказує, що не задля того, щоб справитись про здоров'я племінника.

Сам де Брієнн мав темно-русе волосся, блакитно-сірі очі, гострі скули та й взагалі, дещо хижі риси обличчя. Я давно вже вивчила для себе, що байдуже, наскільки щирою та люб'язно здавалася посмішка на чиємось обличчі, очі завжди зможуть видати справжні наміри свого власника. І ось зараз, у герцога був самий що не є миротворчий та схвильований вираз обличчя. А очі... складалося враження, що в його очах застигла крига – такі вони були холодні та безучасні.

Він швидко оглянув нашу компанію та на мить затримав свій погляд на мені. Я йому відповіла повністю відкритим поглядом. Часто, коли щось приховуєш, найкращим варіантом буде не намагатися вести себе "нейтрально та спокійно, не привертаючи уваги", зазвичай це і є підозрілишим за все. Яким ви уявляєте собі шпигуна? Може, потайливим, невловимим чи нелюдимим? Ідеальний шпигун – той, хто залишаючись у всіх на увазі, може спокійно займатися своїми справами. Хоча, звичайно, у всьому треба знати міру. Для Кори Фено потрібно було зараз створити образ впевненої у собі та розумної дівчини, але в той же час такої, що не представлятиме небезпеки.

Герцог зупинився біля нас.

— Мадмуазель де Летельє... — м'яким баритоном промовив він, — мої вітання.

— Герцог де Брієнн, — відповіла не менш люб'язно русалка та зробила кніксен.

Що я там раніше казала? Забудь. Ось хто-хто, а він мені не подобається більш за всіх! — Моміль у своєму репертуарі.

Ти просто його боїшся, — констатувала я.

Ти також.

І я також, — не могла не погодитися з хвостатою.

Білка все ще сиділа тихіше води - нижче трави в мене на плечі та уважно прислухалася до всього, що кажуть.

— Я розминувся з Його Величністю? Як шкода... — він перевів свій погляд на Даніеля, — Сподіваюся, з тобою вже все гаразд?

Наскільки я можу судити по виразу обличчя принца – вони з дядьком у гарних відносинах. Він навіть ніби розслабився. Коли у той самий час з де Летельє в спадкоємця були вочевидь натягнуті відносини. І це ще м'яко кажучи, враховуючи, що він ледь стримував себе щоб не кривитися при спілкуванні з нею. Звісно, русалка це помічала, але робила вигляд, що все гаразд.

— Так, дядьку, дякуючи мадемуазель Фено.

— Мадмуазель Фено... — холодний погляд де Брієнна знов повернувся до мене.

— Доброго дня, Ваша Світлість, — я опустила очі та зробила реверанс.

Правий був Сертер, щось в цьому драконі є таке, від чого починаєш сумніватися вже у всьому. Як я вже зазначала: по очах можна багато чого зрозуміти, і герцогу це теж було абсолютно точно відомо. Але, зібравшись з думками, я все ж таки підвела на нього погляд. Де Брієнн все ще дивився на мене.

— Ваша Світлість, ви збираєтесь затриматися в Чармівілі? — спитала в нього мадемуазель де Летельє.

— Так, я вирішив особисто проконтролювати Ігри цього року. А ви досить далеко від своїх вод, що сюди привело вас?

Незважаючи на зовнішню зібранність та зосередженість, під час діалогу з радницею короля, погляд герцога раз у раз повертався до мене. Причому був він якійсь розсіяний, ніби у цей час герцог був подумки далекий від обмінюванювання, традиційними для будь-якого придворного, шпильками з русалкую.

— Я супроводжувала Його Величність по деяких справах в герцогстві Ле Зюма, — вона витонченим рухом поправила і без того ідеальну зачіску.

— Справді? І що ж це за справи?

— О, я впевнена, що ви і без мене прекрасно знаєте про все, що відбувається в королівстві, — всміхнулася русалка.

— Так, ви маєте рацію, я знаю про всі офіційні справи, але конкретно про цю мені відомо нічого не було. Навіть не знаю. Може, ці справи були неофіційними? — спокійно, але з натяком відповів він їй.

Від такої відкритої провокації жінка спалахнула та навіть нічого не відповіла. Щось швидко вона здалася, я розчарована. Ситуацію врятував Даніель.

— Батько поїхав назад до Аквавілю, а мадемуазель де Летельє повинна прослідкувати, щоб нова, — пауза, — учасниця нашої команди, добре влаштувалася.

— Нова учасниця? Тимчасово ув'язнений мсьє д'Омон був же тільки запасним гравцем. З мадемуазель д'Омон щось трапилося? Де вона? — герцог демонстративно оглянув приміщення, вигнуши одну брів та закономірно тут її не побачив.

Дійсно не знав про зміну кількості учасників в командах або просто добре це вдає?

— Виявилося, що цього року учасників в команді повинно бути чотири, — похмуро сказав Жак, — а з мадемуазель д'Омон все добре. Настільки, наскільки може бути добре з людиною, брата якої звинувачують ледь не в державній зраді.

— А Нова учасниця – це мадемуазель Фено, — "прийшла до тями" русалка.

Усі подивилися на мене, а у холодному погляді де Брієнна з'явилося щось нове. Щось небеспечне, щось застерігаюче.

— Вона вже дала клятву, а її ім'я вже занесено до списків учасників Ігор, — тим часом навіть трохи самовдоволено продовжила русалка, — Замінити її тепер можна лише запасним гравцем...