Глава 3.3. Борг життя

— Це велика честь для мене, Ваша Високосте.

Я присіла в реверансі, на що кронпринц лише втомлено посміхнувся.

— Ні-ні, я думаю, що зараз нам не до етикету з усіма його формальностями. Залиште його на потім, — Даніель обережно сів, спираючись на руку.

Фарби поверталися на його обличчя просто на очах.

— Як скажете.

Люсьєн вже про щось тихо переговорювався зі своєю сестрою, без усілякої зацікавленості у нашої з принцем розмові. На відміну від Жака. Той все так само стояв поряд, зі складеними на грудях руками, і не полишав свого товариша ні на мить.

— Тож, яким буде ваш вибір?

Менталіст змушував мене нервувати своєю присутністю. Поки моя магія заблокована, він не може читати мої думки, лише емоції. Але і цього було достатньо, щоб був ризик викликати підозри одним своїм необережним почуттям.

— Насправді, у мене є одна мрія, — зрештою почала я, — мрія вступити до Столичної академії магії імені Беранже на факультет Іллюзії. Чи в ваших силах це влаштувати? — і відкрито, з надією, подивилася йому в очі.

Принц замислився на пару секунд, а потім знову перевів погляд своїх сірих очей на мене.

— Так, я можу це влаштувати, — впевнено відповів він.

— Хм... Даніелю, сьогодні ж останній день подачі заяв, — втрутився у розмову Жак, потераючи підборіддя, — Чи встигнемо? По хорошому їй треба ще провести іспит взагалі-то. А я в неї поки що бачу лише тимчасово заблоковане джерело магії.

— Нічого страшного, я думаю, що мадемуазель зможе почекати вступної кампанії, яка відбудеться наступного року. Адже так? — він мені доброзичливо посміхнувся і трохи кумедно здув впавше на очі русяве кучеряве пасмо.

— Чесно кажучи, я би хотіла вступити цьогоріч. Моя магія просто тимчасово заблокована через ритуал і повернеться приблизно за пів години, — з останніх досліджень магії фей, усім у Світлому королівстві було відомо, що для нас така практика необхідна для підтримання джерела магії "у тонусі", — А щодо іспитів можете не хвилюватися – я вже їх проходила у січні.

На останніх словах принц нерозуміючі насупився.

— Якщо проходила, чому ж тоді не поступила?

— Я вдало пройшла усі іспити, але мені відмовили у вступі, пояснюючи це моїм, — я зам'ялася, "відчуваючи" незручність, — скажемо так, не надто шляхетним походженням і нестачею місць.

Ага, зрозуміло, що друге напряму залежило від першого. У столичній академії навчалася еліта та, щоб туди потрапити, замало просто мати хист – потрібні були зв'язки і впливові родичі. Щоб вступити без цього всього – шанс один на мільярд.

— Так, це звісно не дуже приємна ситуація... — Даніель кашлянув, — В академії дійсно існує подібне негласне правило. Але якщо так, то це не проблема, я зараз же напишу листа ректорові академії. Результати усіх іспитів зберігаються протягом року, тож вони ще повинні бути десь в академії. Завтра пообіді тебе вже зарахують – слово спадкоємця.

Він трохи театрально приклав руку до грудей, але майже одразу скривився від болю.

— Зі мною все гаразд, — вже не так бадьоро, але вперто сказав принц Жаку, що вже дернувся до нього допомогти.

— Якщо розібралися з боргом, тоді треба дати Його Високості трохи відпочити, — сказав Жак.

Я зробила короткий кніксен перш ніж менталіст відвів мене вбік.

— Чому ж ви не переймаєтесь, що я так само нападу, як і ці нападники, зі спини? — мені дійсно було цікаво.

Звісно, вплив своєї аури з мене він так і не зняв, але і в наручники не закував.

— Якщо б ти мала за ціль ранити чи вбити нас, то напала би одразу, коли навкруги було повно інших ворогів, здатних нас відволікти. Звідси виходить, що або ти дійсно випадково тут опинилася, або маєш якісь інші наміри у які не входить нанесення нам шкоди, — судячи з його тону, було очевидно, що він більше дотримується думки щодо другого "або", — Поки що не входить, — уважно подивившись мені у вічі, з рештою додав він.

Звучало розумно, але я би краще перестрахувалася на його місці. Але чого це я? Мені ж з цієї його позиції краще.

Зіграти емоцію страху після такого майже попередження було нескладно. Відчувши це на моєму емоційному фоні, він трохи зм'якшився.

— Без образ, але я повинен перевірити твою свідомість, щоб впевнитися, що ти нам не загрожуєш. Так що, як тільки твоя магія повернеться – ми це зробимо.

Побачивши кроковавшего до нас Його Високість, він повернувся до нього. Даючи тим самим мені зрозуміти, що наша бесіда на цьому закінчена.

— Ти впевнений, що почуваєш себе вже досить добре, щоб встати на ноги? — спитав Жак.

— Я відчуваю себе вже не так погано, як було, — ухильно відповів принц.

Вони неспішно пішли від мене в сторону їхнього екіпажа. Однак, час від часу спадкоємець все ж таки спирався на менталіста, не в змозі ще йти цілком самотушки.

— Ніхто не повинен був знати, що ми поїдемо цією дорогою, — донеслася до мене фраза Даніеля.

— Ніхто окрім нас чотирьох і твого дядька, і не знав про це, Даніель.

Останній шматочок третьої глави, вона вийшла трошки більшою за інші. Як вважаєте, чи має дядько кронпринца відношення до нападу?)

А ось і візуалізація нашої четвірки, більш детально з ними можна ознайомитись у моєму блозі;)

Люсьєн д'Омон.

Женев'єва д'Омон.

Жак Богарне.