2 розділ

Як же сильно болить голова , ніби по ній тарабанили молотками . Ще й цей кошмар. Добре що скінчився. Напевно вже є сім годин , треба прокидатися і збиратися в школу. 

Вона відкрила очі.

Що !?Де це я? Це лікарня ? 

Я лежала на ліжку .Все було таке дивне. Стіни були з сірого , навіть чорного каменю, як у печері. На них були розвішані картини , ніколи не бачила чогось подібного . На деяких з них були якісь незрозумілі надписи .Замість люстри були підвішені на мотузках якісь кристали.Тих кілька кристалів було достатньо щоб освітлювати всю кімнату. Біля ліжка стояла тумбочка на якій була здоровенна аптечка.У кімнаті був такий незвичний, приємний запах. Запах доносився з кутка , там була дерев'яна посудина в якій стояли трави . З тих трав йшов легкий димок .

Я швидко підвелася , щоб зібратися й піти додому мама напевно хвилюється .Моя голова!! У мене що струс мозку?? Я взялася за голову і зрозуміла що у мене голова перев'язана. Дивно ,  чому ? Можливо тому мені приснився цей кошмар.Останім часом моє життя сповнене чорними смугами. Та що це, знову нагадала про батька ...Мої очі наповнилися слізьми . Треба заспокоїтися...Вдих ...Видих. 

Я повільно підвелася з ліжка. І почала  шукати телефон по кишеням .Просто чудово , ще й телефон посіяла. Я встала ,знайшла під ліжком мої спортивні кросівки та взулась .Похитуючись  підійшла до штори ,щоб її відкрити. Але мене хтось випередив. 

О? Це був той самий хлопець зі сну.Я аж підстрибнула від несподіванки.

-Ти , хто? І що я тут роблю? -закричала я на нього.

-Я ...Я - торговець органами,- спокійно сказав юнак.

-Так і знала ! Відпустіть мене!! Люди !Допоможіть!- я почала горланити так голосно , як тільки могла. Відштовхнувши його , я хотіла втекти .Але він схопив мене за руку мертвою хваткою і втримував мене попри всі мої спроби вирватися .

- Та пусти вже нарешті !!! - сказавши це ,я зі всієї своєї люті вціпилася зубами йому в плече.

- Аааайй !! Та годі вже ,припини!!

-Що тут відбувається !! - сказав чоловік сердито дивлячись у сторону цього "торговця органів".

Цей чоловік був гарної постави , високий. З охайно зачісаним чорно-сивим волоссям назад на обличчі була легка щетина та багато зморщок. Густі чорні брови, ніс горбинкою і блакитно-сірі очі. Лице його похмуре та втомлене . Солідно вдягнений : сірі брюки, біла сорочка , коричневе пальто та чорні шкіряні туфлі. У нього на руці був механічний годинник , явно що коштує так само як дві татових зарплатні (так мій тато заробляв чи малі гроші).

- Артуре , що ти робиш , тебе навіщо сюди відправили . Щоб ти тут з нею бився?- гарчав той чоловік.

-Та я просто....-почав виправдовуватись торговець органів - Артур.

- В неї пошкоджена голова.Їй не можна робити різких рухів . В тебе взагалі є чим...

-Відпустіть мене, - я перебила чоловіка,- Я вимагаю щоб ви мене відпустили .  Мої рідні вам заплатять більше. Назвіть суму ,-я говорила так переконливо ,знаючи що ніяких грошей нема.Цей чоловік з таким здивуванням на мене подивився .Я навіть не знаю , що очікувати від нього . Голова розколюється , але треба триматися.

-Артуре , що вона городить?

-Так у неї ж голова пошкоджена ,- виправдався Артур.

Взагалі нічого не розумію , вони  зрозуміли що грошей немає?Але звідки їм знати ? Може сума дуже велика.

-У мене є гроші. Повірте , мій батько вам заплатить , заплатить набагато більше ніж покупці органів,- це звучало не дуже впевнено, але нехай.

- Дівчинко , я тебе прошу присядь . Зараз підійде лікар і ...

-Я ж сказала вам що у мене є гроші !!!-було очевидно те , що він не сприймає мене в серйоз. Моя голова продовжувала боліти , я просто стояла похитуючись. Цей чоловік щось далі мені говорив , та через біль я його не чула.Відчуваю що більше втримаюсь на ногах. Ноги підкосилися я почала падати , але мене підхопив Артур і посадив мене на ліжко.

Ого... Точнісінько так само , як було у моєму кошмарі . Може я сню віщщі сни. 

-Агов , ти мене добре бачиш? Скільки пальців показую?- питав мене дідок оглядаючи мої очі. Це напевно був лікар . Капець , зараз він мене огляне і буде різати мене на органи. Потрібно вибиратись звідси. Але я відчуваю що сил немає взагалі.

-Бачу ти реагуєш . Значить все гаразд , відлежишся пару днів і будеш як новенька . Також я би тобі радив пропити магній , по тобі видно що ти постійно стесуєш, - говорив до мене добрим голосом дідок , і не скажеш що органи продає.

Я хотіла щось сказати , та не могла. Лікар ще про щось говорив з солідним чоловіком , а юнак стояв опершись на стіну дивився на мене.Я більше не можу навіть сидіти , приляжу на кілька хвилинок...

Минуло дві години

Що я заснула ? І мої органи ніби на місці немає ніяких надрізів.Я провела рукою по моєму животі. Справді. Та живіт страшенно бурчав.Хочу їсти. Повернувшись на бік я побачила на тумбочці два банани. Я підвелася , взяла банан і почала їсти.

-О ... вже прокинулась , - заговорив Артур , сидячи на стільці. Він тримав у руках книгу , але пильно дивився на мене.

-Моє ім'я ти напевно знаєш - Артур ,- він протягнув мені руку ,- як тебе звати?

-Я ... Мене звати ... А навіщо вам знати як мене звати ?- з недовірою промовила я .

-Якщо ти про торгівлю органів , я пожартував.

-Що?!-я навіть не знаю чи йому вірити чи ні.

-Так жарт трохи вийшов з під контролю, хто ж знав що ти так відреагуєш, - він  це говорив з такою посмішкою , що мені хотілось його схопити за шию і...

-Так як тебе звуть?? - наполегливо допитувався він.

...