1 розділ

Мої легені горять. За все своє життя я так швидко не бігла. Що воно таке?! Чому воно женеться за мною? Хоче мене вбити? Чому біжить саме за мною , он скільки людей ще на вулиці ?Люди з жахом і криком починали втікати , як тільки бачили її і те що бігло за нею.Я більше не можу , мої ноги слабшають , повітря не вистачає .Я відчуваю як холодний піт стікає по всіх частинах мого тіла.У грудях колить. Відчуваю що скоро втрачу свідомість.Вона повертає в провулок в надії відірватися ,- "Що!? Це глухий кут !!. Я ніколи не думала що моє і без цього нещасне життя обірветься саме так.В якомусь обшарпаному провулку о другій ночі.А мені ж тільки 15. Тепер моя мама залишиться зовсім одна , спочатку тато , а тепер і я".Вона впала не маючи сили щоб підвестися і на її очах сповнений страхом  виступили сльози.Вона закричала не своїм криком побачивши перед собою ту істоту заввишки з два метри і знепритомніла.

-Чому цей моркол виліз до людей?-доносився грубий чоловічий голос.

-Це що дівчина??

-Що йому від неї було потрібно?

-Яка різниця , просто прибиремо його і злиняємо.

Дівчина потроху відкрила очі і приходила до тями, слухаючи як шепочаться між собою якісь незнайомці.

-Агов ,хлопці, дівчина схоже приходить до тями!

-Чого тоді стоїш?Іди заспокой її, відведи додому і переконай що це все був кошмар ?- докорив з єхидною посмішкою якийсь чоловік на вигляд старше тридцяти років.

-Чому я ?- відповів юнак віком десь до двадцяти.

Поки вони говорили я потроху почала  переосмислювати те що сталося зі мною. Те велетенське чудовисько нерухомо лежало.Його тіло було наче з  потрісканого каменю , тип тіла був трохи подібний до людського , на руках чи точніше лапах були довгеледські пазурі ,  спину і  голову вкривав густий , суцільний волосяний покрив , гострі вуха, обличчя начебто людське , але очі і ніс вовчі. Очі чудовиська розкрились.Дівчина підвелася і з переляком у голосі  закричала до незнайомців :

-Воно підіймається !! Чудовисько підіймається!!

-Знову ?! Який же він настирний, - простогнав хлопець,- чому неможна відкидатися , одразу і не мучити себе і нас?

-Артур !! Годі балачок .Краще б допоміг,-докорив чоловік , даючи зрозуміти що той йому вже давно набрид.

Ті незнайомці почали його стримувати наче озвірілого коня , на мою здивування у них вийшло. Тоді один з них витяг зі свого рюкзаку щось схоже на укол і вштрикнув його прямо шию. Це створіння ще трохи побрикалося і ніби заснуло.

Я досі лежала на асфальті , шокована цими не реальними подіями.Може це все лише сон, якщо так тоді я хочу швидше прокинутися від цього жахастику. Може  у мене таке мариво , після смерті рідної людини таке у людей буває. Можливо я взагалі збожеволіла... Перед моїми очима сидів навприсідки юнак .Хоча на вулиці були темно , але через світло їхні ліхтариків і місячного світла можна було його розгледіти. У нього були карі очі , русяве коротко підстрижене волосся , яке надавало йому мужності, і така смуглява смуглява шкіра , мабуть багато находиться під сонцем .Він щось мені говорив , але я не могла зосередитись .Моя голова сильно боліла. В очах то двоїлося то троїлося.

-Ееей!!!Отямся дівчино !!!-він говорив у підвищеному тоні і клацав пальцями ,-Де ти живеш ? Я відведу тебе додому.

В моїх очах все в мить розвиднілось , я різко підвелася. У мене запаморочилося в голові , я ледве не впала , але цей дивний юнак до якого зверталися на ім'я Артур , притримав мене.

-Все гаразд?-схвильовано запитав він, -Стояти сама можеш ?

-Так! -я гучно і невдоволено відповіла і вирвалася з його рук , які тримали мене за талію,-Можу ! Мені не потрібна нічия допомога .Сама впораюсь!

Тільки вона це прокричала , зверху почувся грубий голос  старої жінки , яка почала лаятись .Як припинилася лайка жінка кинула зі свого вікна вазон в ринці . Я намагалася ухилитися , але моє тіло мене не слухалося . Цей вазон влучив мені прямісінько у мою голову.Схоже я знову втратила свідомість.

-Так...Шкода дівчину . Невдалий день у неї видався ,-сказав один з чоловіків .

-Що з нею будемо робити?Вона мені не сказала , навіть свого імені.

-Артуре , скільки до тебе придивляюся , бачу діла з тебе немає. Валиш навіть елементарні завдання, - пробурчав незнайомець .

-Не треба на мене все звалювати!!

-А на кого ж тоді?Ти оглянув її ?Є паспорт або телефон?

-Я що по-твоєму тупий?Звісно ж оглянув!Немає навіть телефону.

-Годі ,хлопці ! Значить вчинемо так : закінчуємо справу з цим морколом , а дівчину залишимо тут. Її точно знайдуть сьогодні зранку , якщо на раніше. Так що за діло гаркатися пізніше будете!!-звучав владний і мудрий голос.

-Що залишити дівчину саму ? Тут ?В якомусь темному провулку? -обурився юнак.

-У тебе є якісь інші варіанти ?

-Так звісно є...Хлопці моркол приходить до тями!!!

-Що ?Знову?

-Відкривай портал!! Будемо вже в нас з ним бесіду вести -пролунав знову той мудрий голос.

-Куди він побіг ? До дівчини?

Вони відкрили портал і наймалися запихнути його туди , але він наполегливо тримав свій курс до незнайомки .

-Беремо її з собою ,і його заодно!!!