Частина Друга

Роман Шермер сидів у кріслі в  будинку свого  старшого брата. У кімнату зайшла Софія -  нова  дружина брата, якій тільки виповнилося двадцять. Вона була вдягнута  в  золотого кольору пеньюар та білі капці на підборах та з пухнастими помпонами по переду. В руках вона несла тацю з кавою. Софія наблизилася до гостя та поставила перед ним чашку кави. «Сонька, чи хотіла б ти бути актрисою?» - зі шпилькою запитав  в неї дівер. «Чому ні?» - відповіла  Софія та притулила тацю до грудей, обнявши її. Вона була дуже висока та струнка й звисока подивившись на  дівера  хвастливо проказала: «Я же модель. Я можу й актрисою бути».

В кімнату зайшов старший Шермер. Він підійшов позаду до дружини та обняв її за талію. Чоловік запитально подивився на свого гостя та спитав: «Що тут коїться?».  Софія повернулася до чоловіка та сказала: «Роман пропонує мені бути актрисою».  «Та ні, ти зависока для актриси. Не видумуй, Софі», - відповів їй чоловік. Софія надула губи. Потім вона звернулася до свого чоловіка: «Я піду. Мені ще требо вдягтися. Зараз дівчата мої приїдуть, треба бути готовою. Можна ми  потім поїдемо до клубу? Ну будь, ласочка, Воль!». Чоловік  ляснув дружину по сідницям та відповів: «Давай!». Софія  нахилилася до чоловіка та поцілувала його у щоку. А потім вибігла з кімнати. «Чого це ти кепкуєш тут з Софії?» - запитав Вольтер у брата.  «Та я нічого, - відповів той, - Сидів та  подумав, - А чи не зайнятися нам  продюсуванням? Зараз дуже модно, патріотично знімати  саме українське кіно. Багато молодих режисерів, сценаристів  з`явилося». «І тому требо Софу записувати у актриси?» - спитав його старший брат. «Звісно я пожартував! - виправдовувався Роман, а потім серйозно спитав, - Про продюсування я говорив не жартуючи». «Можна подумати», - знехотя відповів старший Шермер. Він  сів на кресло поруч із братом,  відкинувся у кріслі, закинув ногу на ногу та спитав: «А чого це тебе  зацікавила ця тема?». «Я був вчора  на Кінофесті – заході присвяченому   щорічному нагородженню за найкращі роботи у кіномистецтві.  Пішов. Хотів розібратися чим закінчилася та історія з письменницю, що писала щось про нашу родину. Та взагалі на красивих дівчат подивитися», - почав розповідь Роман. «Навіщо? Тобі не вистачило скандалу з тією журналісткою, чи хто вона там така? Що  вона там написала на нас за наклеп?» -  невдоволено запитав його брат. «Авжеж вистачило. Тільки історія ця стала, як зараз кажуть, вірусною. Серіал був нагороджений, як найкращий  та злободенний. Нагородили й режисера, й акторів і навіть ту, хто все це почав – авторку. Доречи я стикнувся з нею на виході. Хтось штовхнув її,  й вона ледь на мене не впала», - розповів до кінця чоловік. «І все?» -  суворо запитав старший брат. «Ні. Ще я встиг привітати з нагородою. Обізвати драною кішкою та нагадати про цей конфлікт. А на останок запросити підвезти»,  відповів веселим тоном молодший брат. «Нічого себе! Спочатку вітаєшся, а потім сваришся», - здивувався  старший брат. «Не зовсім так. Але ще я встиг узнати, що вона обрала  саме нас через нашу популярність та й тому, що хотіла взнати яким життям живуть такі люди, як ми», – додав Роман. «Так. Тому навіть через паркан до нас ледь не залізла? А що, це ідея – запроси її якось на гольф, наприклад у наступну суботу. Хай подивиться, як живуть таки люди, як ми!» - кепкував один брат з іншого. «Чого це ти?» - образився Роман. «Ну ти ж кепкуєш з моєї дружини. А я кепкую з тебе», - відповів старший брат. «Вольтер,  твої дружини  змінюються  геть не раз на рік. Я сприймав тільки найпершу – Ірину. Тоді, коли у вас було все насправді. Знайомство у  піонерському таборі. Кохання. А ці твої дівчатка – ляльки Барбі!» - образливо відповів Роман. «Тихіше! Закохаєшся у молоду, цікаву, я тобі нагадаю про Барбі!» - відповів Вольтер. «Саме так – якщо закохаюсь. А  не так, як ти!» - відповів Роман та встав з крісла. Не вийшло в нього розмови із братом. Роман вийшов з кімнати та на ходу проказав: «Все я пішов. Подумай, будь ласка, про кіновиробництво. Дуже прохаю!».

Роман вийшов з будинку брата, підійшов до своєї машини та сів за кермо. Виїхав за ворота території  на дорогу. Але щось йому не давало спокою. «Щось мене так бентежить?» - думав він дорогою. «Невже ця намінатка на найкращий сценарій не йде з моєї голови?» - гадав собі Роман дорогою. «А от візьму та запрошу її на  змагання з гольфу. І подивимося, хто з кого кепкує. Як ти, брате, будеш потім себе відчувати?!» -  подумалося Роману.

Роману  дуже хотілося  якось зі сторони показати брату, що його  стосунки з  ще юними дівчатами, ну ні як, на його погляд, не були схожі на родинні, чи на кохання. На прикладі запрошеної  молодої сценаристки він хотів  це довести своэму старшому брату. Те, що він може образити дівча, він навіть про це не замислювався.

Влада не пішла на роботу. Вона залишилася у ліжку й заснула.  Її розбудив телефонний дзвінок. Влада  розплющила очі та потягнулася до мобільника. Телефонувала Оксана. «Ти там жива? Їла щось?» -  збуджено спитала вона. «Ні. Я тільки-но проснулася. Твій дзвінок мене  розбудив»,- мляво відповіла Влада. «Тоді пий чай. І взагалі більше треба пити! Я пообіцяла, що післязавтра ти вернешся на роботу», - наказала  командним тоном подруга. «Добре», - тихо відповіла дівчина.  Влада поклала слухавку та сіла на дивані. Потім знов взяла слухавку та подивилася вхідні дзвінки. Дзвінків від її хлопця Максима не було. «Так. Чого це він мені не телефонує? Він же знає, де я була. І про нагороду він не знає. Невже йому не цікаво, хто її отримав?» - запитала вона сама в себе. Хотіла набрати його номер, але якась її  частинка їй це не дала. «Ну що? Знову сама телефонуєш? Перша миришся. Перша цікавишся. Завжди ти перша!» - нагадала ця її частинка. Влада погодилася та згадала, як останнього разу Максим образив її, але миритися  до нього прийшла вона.  Поклала слухавку на ковдру поруч. Але рука сама потягнулася до телефону. І от пальці самі набирають номер. Пішов гудок. «Алло», - почула Влада у слухавку чоловічий голос. «Максим?» - запитально  промовила його ім`я. «Владко, що з твоїм голосом?» - запитав він. «Захворіла. Промокла під вчорашньою зливою», - пояснила дівчина. «А навіщо ти вешталася, коли був такий дощ?!» - сказав та осікся. «Я не вешталася!» - ображено промовила Влада. «Так. Так. Вибач. Я зовсім забув. У мене був вчора важливій ефір», - проказав Максим з бажанням  виправдатися. Але в його голосі лунало небажання  вибачатися та  бажання  скорыше закінчити розмову. «І хто отримав нагороду за найкращій сценарій?» - обережно запитав чоловік. «Звісно, хто. Я звичайно!» - гордо відповіла дівчина. «Вітаю. Несподівано?» - проказали на тому боці та відразу виправдалися: «Тобто ти молодець! Це ж твоя перша нагорода». «Саме так. А ти що не радий?» - несміливо запитала Влада. «Звичайно радий. То просто бовкнув, не подумав», - виправдовувався її кавалер. «А мені було без тебе сумно та страшно», - сказала Владислава, сподіваючись  випросити хоч трохи  почуттів від коханого чоловіка. «Але ж ти смілива й сама зі всім цим впоралася, я сподіваюся», - відповів їй Максим.  «А ти приїдеш сьогодні. Я дуже хочу тебе побачити. Й нагороду покажу та просто поспілкуємося. В мене ж вранці температура була. Зараз прокинулася, начебто зійшла», -  попрохала приїхати дівчина. «То ти не на роботі зараз?» - поцікавився чоловік. «Ні. Мені дозволили побути вдома кілька днів», - розповіла Влада. «Добре, мала. Звісно я приїду. Вчора я працював за Андрія. А сьогодні мій час вести свої  передачі. Ввечері, сподіваюсь, буду!» - пообіцяв Максим. «Добре. Па-па. Я тебе цілую!» - пролепетала сумно дівчина. На тому боці нічого не відповіли та відключилися. «У-у-у!» - розчаровано  вимовила Владислава. «А я казала тобі, не телефонуй перша!» - прокинулася та її частинка, що так полюбляла її сварити. «Це останній раз!» - пообіцяла дівчина сама собі. Влада встала з дивану, так сяк його заслала и попленталася на кухню.  По дорозі полапала свого лоба. Начебто температури вже не було. На кухні Влада поставила на вогонь чайник.