***
Не наважуюсь промовчати...
(гіркий присмак застиг на вустах)
Серце стишує хід, уповільнюю подих,
роздивляючись блиск у твоїх очах.
Цей пронизливий погляд, чарівна усмішка...
почув мову твою - я подив ховаю!
І відраз на душі стає любо та ніжно,
ніби сонце до мене зійшло з небокраю.
Що з цим робити?
Й гадки не маю...
Чи може варто прошептати
КОХАЮ?
осінь 2017
Відредаговано: 14.07.2024