Рожева збірка

Пісня сонливій волошці

***

Де моя люба? Де моя мила?
Де моя Квітка тендітна, красива?

Дай-но пелюстки твої поцілую!
Рясно росою тебе обмилую!

Я віти відхилю, що тінь відкидають,
я хмари розжену, що небо вкривають.

І сонце попрошу теплом обійняти,
а стане спекотно - я можу сховати.

Від звіра лихого, від ока людського,
ніколи аби не побачила злого.

Ніколи аби не відчула страху,
і люту, безмежну ненависть терпку.

Лиш тиша і спокій, й безмежна любов,
ласкава турбота сонливих дібров...

А раптом здійметься буря нестримна?
Матуся Природа завжди була дивна...

Чи град, чи гроза, чи ще які лиха?
Невже так безжальна Володарки втіха?

Я буду молити! Я буду благати!
Єдине кохання моє не вбивати!

Навколішки стану, схоплю стебельце.
"- Нехай моя Квітка і далі росте!"

Та лихо не чує, не бачить, реве,
байдуже повітря шалено жене

Ламає гілки, вириває коріння,
з землі підіймає й кидає каміння.

Як швидко здійнялось, так швидко й мине.
Ніколи ніщо не поборе мене.

Я очі розплющу - закінчиться все,
і знов, як завжди, поцілую тебе.

2015

Подобається

#3317 в Різне
#860 в Поезія

Відредаговано: 14.07.2024