Епілог

Епілог

Катерина йшла до міста, проходячи пишно квітучі поляни з рожевими трояндами, які почали їй наспівувати услід.

Дівчина увійшла у місто.

А потім попрямувала до великого палацу у вигляді рожевої троянди, який не можна було не побачити.

Катерина підійшла до брами, але її не впустили.

Вона залишилася чекати, думаючи, що ж їй робити.

А в цей час Михайло щось відчув.

Він вибіг з палацу та швидко попрямував до брами, де стояла дівчина.

- Хто це? - запитав він в охорони, але, не чекаючи відповіді, узяв дівчину за вільну руку, бо в інший була рожева троянда. - Ти так схожа на свою матір. Вона чекає на тебе.

Михайло обійняв свою дочку та повів до палацу.

- Іванно! Вона знайшлася! - крикнув Михайло, коли він з дочкою був усередині. - Наша донька знайшлася! Божено! Василю! Познайомтеся зі своєю сестрою!

Іванна, її молодші діти Божена та Василь прибігли на крик та дивилися на Катерину.

- Доню… - Іванна роздивлялася дівчину, яка тримала у руці рожеву троянду. - Я відчуваю, що це ти, але я хочу запевнитися. У тебе на спині повинна бути червона троянда.

- Вона зникла. - виправдовуючись, пояснила Катерина.

- Я зараз її поверну. - промовила рожева троянда у руці дівчини, яка почала перетворюватись на парубка, і Катерина одразу відпустила його.

- Хто це? - здивувався Михайло.

- Це моя троянда, яку я попросив знайти мою сестру. - пояснив Василь. - Мамо, ти ж мені сама подарувала цю троянду.

- Я знайшла цю троянду в нашому садку, але я не знала, що вона перетворюється на молодого чоловіка. - промовила Іванна.

- Чоловіка, якого я кохаю. - додала Катерина, а в цей час Никифор доторкнувся до спини Катерини, зображення червоної троянди повернулося на місце, - і дівчина продемонструвала його усім.

- Доню! - промовила Іванна та обійняла свою дочку.

- Але ж ти не повірила одразу… - засумувала Катерина.

- Вибач, доню, але ж я повинна була прибрати усі сумніви. - виправдовувалася Іванна. - Я так довго на тебе чекала. Я так довго тебе шукала. Головне, що ти вдома разом з нами. А чоловік, якого ти кохаєш та який знайшов тебе, хай залишається з нами, як рідний.

Після цих слів Катерина обійняла свою матір.