Пролог

Рожева троянда

Пролог

На пишному весіллі стояли молоді: гарна наречена та не менш вродливий наречений. Через довге декольте весільної сукні нареченої на спині одразу під шиєю було добре видно рожеву троянду - родовий знак сім'ї, який розмістили на гербі даного стародавнього родоводу.

Гості підходили, щоб влаштуватися у величезній залі та приєднатися до свята, яке розпочнеться через декілька хвилин.

Весілля...

Що може бути ще більш грандіозним? Звісно, тільки коронація та народження спадкоємця... Чи спадкоємиці, якою і була наречена.

Іванна... Так звали цю тендітну дівчину, яка виходила заміж за того, кого кохала усім серцем.

До наречених та їх сімей, які знаходились поруч, підійшли троє: одразу було видно, що це батько, мати та їхній син.

- Ви ж обіцяли Іванну моєму синові! - грізно промовив той чоловік, навіть не привітавшись з присутніми.

- Остапе, ми не обіцяли Іванну віддати за твого сина. Це лише ти просив, щоб моя дочка вийшла заміж за твого сина. Я лише говорив: подивимось, як буде. А вийшло так, що Іванна закохалася і виходить за того, кого щиро кохає. - відповів чоловік який стояв поруч з нареченою.

- Я тобі помщуся! Ми тобі помстемося! Ми так просто це не залишимо! - крикнув Остап та залишив свято зі своєю дружиною та сином.

- Доню, я думаю, що вже час починати. - порушив неприємну тишу трохи сивий немолодий чоловік зі золотою короною на голові.

Навколо цієї корони обвилися маленькі рожеві троянди.

- Так, тато, думаю, вже можна починати. - погодилася Іванна.

- Люба, наша донька вже готова. Починаємо. - звернувся імператор до жінки, яку тримався за руку. На ній теж була золота корона, обвита маленькими рожевими трояндами.

- Заждіть хвилинку… Я хочу ще раз вибачитися за те, що я ніякий не принц, не імператор, а сирота, яка не знає свого роду, що я лише звичайний чоловік, який понад усе життя кохає вашу доньку. - вибачаясь, наречений дивився то на імператора, то на імператрицю.

- Це головне, Михайло, що ти кохаєш нашу доньку, та ще понад усе життя. Я вірю, що це правда, принаймні хочу так вірити, бо ми віддаємо у твої сильні та працьовиті руки своє найцінніше, наше найдорожче: нашу єдину дочку Іванну. - пояснив імператор.

- Головне, щоб наша донька була щаслива. - промовила імператриця. - Ми охоче поділимося владою з тим, хто робить нашу дочку щасливою. Я вірю, що ти, Михайло, підтримаєш Іванну у будь-яку мить такого непередбачуваного життя.

- Дякую. Обіцяю зробити усе, щоб Іванна була зі мною щаслива. - пообіцяв простий парубок, але дуже вродливий та фізично розвинений, у якого кожний м’яз свідчив про тяжке життя та боротьбу за нього.

- Добре. Я вже не можу дочекатися свята! Починаємо нарешті! - вигукнув імператор, даючи своїм підлеглим знак, що треба вже починати.

Музиканти заграли.

Михайло, який весь цей час тримав Іванну за руку, повів її по кришталевій підлозі, в якій ніби навіки застигли рожеві троянди, у напрямку виходу до внутрішнього саду, де в далекій перспективі виднівся вівтар, окутаний рожевими трояндами.

Молоді йшли. Гості, затамувавши подих,  з насолодою дивилися на них, любуючись неповторною красою обох.

Іванна та Михайло через широкі відчинені прозорі двері, виходячи з палацу, побудованого у вигляді величезної рожевої троянди, увійшли у внутрішний садок та попрямували до вівтаря. Вздовж алеї з обох сторін росли величезні рожеві троянди, які зашепотіли до молодих. Спочатку тихо, потім голосніше, бажаючи їм щастя.

Нарешті молоді підійшли до вівтаря.

Величезна рожева троянда розкрила свої рожеві пелюстки, всередині яких знаходились дві обручки.

- Ми зібралися тут, щоб з’єднати два серця, дві долі, два життя в одне серце, в одну доля та в одне життя. Чи згодні ви зі своїм вибором? - запитав чоловік, який стояв поруч з вівтарем.

- Так. - відповіла Іванна.

- Так. - підтвердив Михайло.

- Тоді оголошую Вас чоловіком та дружиною. Одягніть, будь ласка, обручки та закріпить свій союз ніжним поцілунком.

Молоді одягнули обручки та поцілувалися.

З рожевих троянд, що росли у цьому саду, вийшов рожевий туман, який охопив все навкруги.

Нова історія щойно створеної родини тільки починалася.

А після свята, коли молодята залишилися наодинці, в Іванні зароджувалося нове життя.

І в цей же час далеко звідси в голові Остапа створювався план помсти, який повністю оформився у щось конкретне тільки тоді, коли через кілька місяців після весілля Іванни та Михайла стало відомо про вагітність спадкоємиці престола.