Пролог
На пишному весіллі стояли молоді: гарна наречена та не менш вродливий наречений. Через довге декольте весільної сукні нареченої на спині одразу під шиєю було добре видно рожеву троянду - родовий знак сім'ї, який розмістили на гербі даного стародавнього родоводу.
Гості підходили, щоб влаштуватися у величезній залі та приєднатися до свята, яке розпочнеться через декілька хвилин.
Весілля...
Що може бути ще більш грандіозним? Звісно, тільки коронація та народження спадкоємця... Чи спадкоємиці, якою і була наречена.
Іванна... Так звали цю тендітну дівчину, яка виходила заміж за того, кого кохала усім серцем.
До наречених та їх сімей, які знаходились поруч, підійшли троє: одразу було видно, що це батько, мати та їхній син.
- Ви ж обіцяли Іванну моєму синові! - грізно промовив той чоловік, навіть не привітавшись з присутніми.
- Остапе, ми не обіцяли Іванну віддати за твого сина. Це лише ти просив, щоб моя дочка вийшла заміж за твого сина. Я лише говорив: подивимось, як буде. А вийшло так, що Іванна закохалася і виходить за того, кого щиро кохає. - відповів чоловік який стояв поруч з нареченою.
- Я тобі помщуся! Ми тобі помстемося! Ми так просто це не залишимо! - крикнув Остап та залишив свято зі своєю дружиною та сином.