Арім

Ярослава, як тільки навчилася ходити, так відразу почала дружити з кицею. Сіма теж виявляла ніжні почуття до дівчинки. Вона облизувала маленьку і ходила за нею по подвір’ю, аж поки вихователі не забирали Ясю в будинок. Одного разу, коли дітки йшли в їдальню, вихователька помітила, що Ярослави немає серед дітей. Всі дорослі дитячого будинку були збентежені пропажою дівчинки. Знайшла дитя та ж сама няня Ліза. Яся була в кициній будці разом із Сімою. Поки вихователі, няні, старші діти шукали маленьку, кішечка і дівчинка, обійнявшись, мирно спали в Сіминому будинку.  

   Час ішов, Яся росла. Одного разу до огорожі дитбудинку підійшла жінка і стала поглядом шукати когось серед дітей. До неї підбігли вихованці дитбудинку і запитали, кого вона шукає. Жінка запитала, чи не живе тут дівчинка Ярослава.

- Так, у нас є одна Яся – відповіли діти

- Ви можете її позвати? – запитала незнайомка

- А ви хто?

- Я знайома батьків Ярослави – сказала жінка

Хтось із дітей побіг за Ясею. В дитячому будинку всі діти мріють, щоб прийшли  батьки і забрали їх додому. Тож, коли Ясі сказали, що прийшла знайома її батьків, дитина стрімголов побігла до незнайомки.

Жінка мовчки, начебто вивчаючи, довго дивилася на Ясю. Яся теж мовчала і чекала, що ж скаже незнайома жінка.

- Ти Ярослава? – нарешті обізвалася жінка

- Так, а Вас як звати?

- Я – Арім

- Яке дивне ім’я. Я такого ще не чула – сказала Яся

- Я, мабуть, помилилася. Ти не та Ярослава, яку я шукаю – сердито відповіла Арім

- Я Вас образила? – злякано прошепотіла Яся – Вибачте, будь ласка.

- Ні, я не образилася. Просто я помилилася. – жінка різко повернулася і пішла геть.

У Ясі на очі навернулися сльози. Вона так зраділа, що узнає щось про свою маму і тата. І, раптом її сподівання виявилися марними. Біля ніг дівчинки крутилася Сіма. Вона терлася об ноги дівча, начебто заспокоювала малу. Але Яся не звертала на кицю уваги. Вона побігла в свою кімнату, лягла на ліжко, скрутилася калачиком і, не втримавшись, розплакалась.

Пройшло декілька днів.  Весь цей час Ярославу не полишав якийсь дивний неспокій. Вона не повірила Арім. Яся була впевнена, що жінка шукала саме її. Але чому ж тоді вона так дивно себе повела?

- Можливо, я їй не сподобалася, чи вона образилася на  мене? – запитувала сама себе дівчинка. Але відповіді в неї не було.